Українське законодавство у багатьох випадках не надає чіткої відповіді щодо приналежності судової справи до тієї чи іншої юрисдикції. Подання позову до неналежного суду досить часто призводить до винесення некомпетентного рішення, а згодом можливості скасування його судом вищої інстанції. І, як результат, затягування часу на захист свого права.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що Велика Палата Верховного Суду (далі – ВП ВС) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Під час такого перегляду ВП ВС наділена повноваженнями вирішувати питання юрисдикційності тієї чи іншої справи, адже процесуальними кодексами визначено, що справа підлягає передачі на розгляд ВП ВС, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції (ч. 6 ст. 346 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 6 ст. 303 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 403 Цивільного процесуального кодексу України).
У збірнику розкривається поняття «юрисдикції», як правового принципу спеціалізації судів. У ньому наведені рішення Великої Палати Верховного Суду, які розглядалися з підстав необхідності визначення юрисдикції у період з 2019 по 2021 рік.
Видання розраховане на практикуючих юристів, науковців, викладачів, аспірантів і студентів юридичних вищих навчальних закладів.
