Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Верховний Суд роз’яснив порядок розрахунку проміжку часу та кількості календарних днів для призначення та виплати допомоги у зв’язку з безробіттям

1

У межах дворічного періоду, визначеного законодавством, кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до міського центру зайнятості про зобов’язання вчинити дії.

Суть спору полягає в тому, що через декілька місяців після реєстрації позивача у міському центрі зайнятості, надання йому статусу безробітного та призначення допомоги у зв’язку з безробіттям він самостійно працевлаштувався та подав заяву про відмову від послуг центру зайнятості. Після цього позивачеві припинили виплату призначеної допомоги та реєстрацію його як безробітного. Через деякий час, до закінчення дворічного строку після першого звернення, позивач вдруге звернувся до міського центру зайнятості для отримання статусу безробітного, у зв’язку з чим йому було надано такий статус та призначено допомогу як безробітньому. Однак, посилаючись на п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв’язку із закінченням строку виплати, а саме – дворічного періоду після звернення, міський центр зайнятості припинив виплату належної позивачеві допомоги. При цьому загальна кількість календарних днів, протягом яких йому упродовж двох років виплачувалась допомога у зв’язку з безробіттям, становила 283 дні. Вважаючи протиправним припинення міським центром зайнятості виплати цієї допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, адміністративний позов задовольнив з огляду на те, що дії відповідача щодо припинення виплати особі допомоги в разі безробіття є протиправними та суперечать положенням Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки, хоча й закінчився дворічний строк після першого звернення особи за призначенням допомоги, однак сумарна кількість календарних днів, протягом яких така допомога виплачувалась позивачеві, є меншою за 360 днів.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Колегія суддів врахувала положення частин 4, 5 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якої загальна тривалість виплати допомоги безробітньому не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується ця допомога, тривалість її виплати враховується сумарно. Аналогічні положення містяться в абз. 1 п. 2 розд. ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 2015 року за № 821/27266.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що допомогу у зв’язку з безробіттям позивачеві виплачували протягом 283 днів, що є меншим ніж 360 календарних днів протягом встановлених законом двох років, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати цієї допомоги.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого під час розрахунку тривалості виплати допомоги у зв’язку з безробіттям упродовж встановленого законодавством дворічного періоду слід виходити із сумарної кількості календарних днів, протягом яких така допомога фактично виплачувалась; загальна тривалість виплати допомоги в разі безробіття не має перевищувати 360 календарних днів. При цьому слід враховувати усі випадки реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

Постанова Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 308/13678/16-а (адміністративне провадження № К/9901/45468/18) –http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89977375.

[Показана часть сообщения]  Показать полностью

Комментарии