Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Там, де податкова безсила…

98

Статус фізичної особи-підприємця (далі – ФОП) визначається нормами Цивільного і Податкового кодексів України (далі відповідно – ЦКУ і ПКУ). Крім цього в ст. 51 ЦКУ передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є відкритою. Зареєструвавшись в якості ФОП, громадянин за вчинені порушення під час здійснення підприємницької діяльності може стати об’єктом застосування відповідних санкцій податківців.

Можливість застосувати податківцями санкцій до громадянина, який на цей момент уже втратив статус ФОП – стали предметом розгляду Верховного Суду (далі — ВС) у постанові  від 11.12.2018 р. у справі 813/2113/16.

У 2016 позивач звернулася до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції, в якій просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адмінсуду, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення. Надалі справа за касаційною скаргою податківців розглядалася Верховним Судом.

Обставини справи

Пʼятнадцятого лютого 2016 року працівниками відділу поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано факт продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, продавцем торговельного закладу позивача, яка мала на той момент статус ФОП. Шостого червня цього ж року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача як ФОП.

Утім 10 червня 2016 року податківцями в справі прийнято податкове повідомлення-рішення, яким відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон) до позивача у справі застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 13 600 гривень.

Правова позиція ВС

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу податківців і дійшов таких висновків. Відповідно до частини 11 статті 15 Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Статтею 15-3 Закону встановлено заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, зокрема, особам, які не досягли 18 років. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону

Верховний Суд зазначив, що застосування штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 17 Закону, можливе лише за умови встановлення та доведення складу правопорушення. Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 (далі – Порядок).

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податківці виходили з того, що в діях позивача наявний склад правопорушення, визначений частиною 2 статті 17 Закону, підтверджений постановою адміністративної комісії сільської ради.

Проте, на думку Верховного Суду, податківцями не враховано положення ст. 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідальність за порушення частини 2 статті 17 Закону повинен нести виключно ФОП, у даному випадку ФОП-позивач, втім на момент перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення діяльність позивача, як ФОП, уже була припинена.

Верховний Суд вважає неприйнятними доводи податківців щодо посилання на підпункти 5, 6 пункту 11.22 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та безпідставним у зв’язку з припиненням діяльності суб’єкта, який несе відповідальність за порушення частини 2 статті 17 Закону. Окрім того, ВС зазначає, що на момент припинення діяльності ФОП-позивача зобов’язання щодо сплати санкцій відповідно до оскаржуваного рішення в нього підприємця ще не було.

Верховний Суд дійшов висновку, що доводи податківців про те, що фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП, є неприйнятним з огляду на те, що в зазначеній нормі йдеться виключно про податкові зобов’язання, тоді як до позивача застосовні фінансові санкції у вигляді штрафу, що не є податком у розумінні національного законодавства.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»  передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, то такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. З огляду на вищевикладене Верховний Суд вважає неприйнятним посилання податківців на положення пункту 11.19 Порядку, що саме з моменту видачі довідки за формою № 12-ОПП такий платник податків вважається знятим з обліку в контролюючому органі за умови реєстрації його припинення відповідно до законодавства або внесення запису про припинення до відповідного державного реєстру. Невидача довідки форми №12-ОПП не означає, що діяльність платника податків як фізичної особи-підприємця не припинена.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»  передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними й можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, ВС вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення та погоджується з їхніми висновками щодо відсутності в відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на припинення діяльності особи, яка повинна нести відповідальність за вчинене правопорушення.

Коментар і рекомендації

Суть коментованої постанови Верховного Суду зводиться до того, що після вчинення запису про припинення підприємницької діяльності позивачки як ФОП – вона втратила цей статус і вже не може нести відповідальність за порушення, вчинені нею під здійснення підприємницької діяльності, а відповідні фінансові санкції не можуть застосовуватися. Інша справа, що лишаються чинними невиконані податкові зобов’язання за цей період, мають бути здійснені остаточні розрахунки з бюджетом, але саме по податках, а не по штрафних санкціях.

Сергій Теньков, експерт ЮВУ

Далі читайте у газеті ЮВУ № 51-52

Комментарии