Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Крок до наведення порядку в земельних відносинах

74

— Що українцям дає новий закон, яку роль він гратиме для держави?

— Роль цього закону важко переоцінити, вона є, по-перше, суспільно значимою, по-друге — на цей закон чекали як юридичні особи, так і пересічні громадяни.

Так, «плюс» для держави полягає в тому, що коли є карта всіх земель і відповідно до кадастру видно, яка земля у власності, яка в оренді, яка вільна, земельні ділянки розподілені за видами та категоріями, — можна планувати податкові надходження, що служать базою для всіх місцевих бюджетів. Варто зауважити, що, наприклад, у Франції створення кадастрових мап започаткував ще Наполеон власне для ефективного адміністрування податків на землю і нерухомість. Ця система діє там по сьогоднішній день.

Для конкретної людини закон необхідний, в першу чергу, для того, щоб гарантувати впевненість у правильності місцезнаходження належної їй земельної ділянки і не накладення на її власність іншої землі.

Відповідно до прийнятого закону Державний земельний кадастр — це єдина державна геоінформаційна система, в яку вноситимуться відомості про всі землі України, в тому числі й ті земельні ділянки, які на сьогодні вже сформовані.

— Як вважають спеціалісти, таке невиправдане затягування на десятки років з прийняттям кадастрового закону пов’язане, так би мовити, з конфліктом інтересів двох високоповажних відомств. Що, його вдалося владнати?

— У законі концептуально закріплено положення про те, що земельний кадастр відокремлений від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також те, що функція ведення земельного кадастру покладається тільки на органи земельних ресурсів. Дана позиція є принциповою, зважаючи на наступне. Всі ці роки закон не приймався саме через те, що відбувалося так зване «перетягування дійної корови» між двома органами — тодішнім Держкомземом та Мін’юстом у питанні, хто має вести кадастр земельних ділянок і реєстрацію прав на них. Можна сказати, що авторам прийнятого закону вдалося найважливіше — виписати його так, щоб інтереси кожної із сторін були враховані. Тому цей закон, напевно, і вдалося провести через Верховну Раду України.

Прийнятим законом також передбачається, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та надання відомостей з нього буде здійснюватися державним кадастровим реєстратором, який працюватиме в складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.

— Тобто відтепер у земельному відомстві ключовою фігурою буде кадастровий реєстратор?

— Так, і що важливо — державний кадастровий реєстратор сам безпосередньо буде приймати документи у громадян. Тобто, таким чином, можна сподіватися на те, що ліквідується існуюча бюрократична процедура проходження документації у владному органі. До того ж, особа буде чітко знати, кому вона віддала документи і від кого може вимагати вчинення певних дій.

Крім того, реєстратор буде перевіряти на відповідність чинному законодавству документи, з якими звернулася особа з метою реєстрації своєї земельної ділянки. І у випадку виявлення ним знаходження зазначеної земельної ділянки в межах іншої земельної ділянки, або як в народі кажуть — «накладки земель», відповідно до закону для реєстратора це буде підставою відмови у здійсненні державної реєстрації такої земельної ділянки. Державний кадастровий реєстратор сам підписуватиме всі документи, що надаються із кадастру та ставитиме на них мокру печатку, на якій зазначатиметься його прізвище, ім’я, по батькові та орган, в якому він працює.

— А що це означає на практиці?

— Це, по перше, усуватиме корупційний фактор, який існує сьогодні при видачі державних актів, коли людина виготовила всю необхідну документацію, отримала всі погодження органів, однак на державний акт чекає роками, оскільки в законодавстві не передбачено термінів їх видачі та відповідальності за невидачу державних актів загалом. По-друге, така норма надає можливість персоніфікувати особу, яка повинна нести відповідальність за неналежне виконання посадових обов’язків.

Тобто у випадку порушення державним кадастровим реєстратором встановлених законом строків внесення відомостей до кадастру (14-ти денного строку), надання таких відомостей (відомості повинні бути надані в той самий день, що і надійшла заява) та за вимагання ним не передбачених законом документів для внесення відомостей до кадастру реєстратор буде притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу — від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

— А яку роль за новим законом відведено паперовим держактам?

— Прийнятим законом передбачено, що у зв’язку з тим, що з 1 січня 2012 року відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» єдиним правовстановлюючим документом, що підтверджуватиме право власності на нерухоме майно, в тому числі і земельну ділянку, буде свідоцтво про право власності на нерухоме майно, необхідність в отриманні державного акта про право власності на земельну ділянку, який, по суті, носитиме дублюючий характер, сама по собі відпаде. Тому, з 1 січня 2013 року отримання таких державних актів на землю буде відмінене, однак вже видані акти на землю і надалі залишатимуться чинними.

Якщо запрацює державний земельний кадастр у тому вигляді, в якому він описаний в законі, людина будь-коли зможе отримати інформацію про свою земельну ділянку, її характеристики, властивості, координати у вигляді відповідного витягу із кадастру. Перевага ще й в тому, що цей витяг міститиме завжди актуальну інформацію про земельну ділянку і на ньому буде мокра печатка, підпис та контактні дані особи, що його видала.

— Як Закон України «Про Державний земельний кадастр» стане у пригоді органам місцевого самоврядування в їх діяльності з впорядкування і розподілу земель?

— Цей закон надає доступ до кадастрової системи також і органам місцевого самоврядування. Тобто відповідні органи перед виділенням тій чи іншій особі конкретної земельної ділянки завжди матимуть змогу перевірити, чи є цей наділ вільним. Варто також наголосити, що за законом ведення державного земельного кадастру фактично буде здійснюватися на районному (міському) рівні. Ця норма також є дуже позитивною, оскільки у випадку знаходження земельної ділянки у селі, її майбутнього власника вже не змушуватимуть їхати, крім районного центру, ще і в область з метою здійснення державної реєстрації такої ділянки.

— А яка позиція у цьому законі, на Вашу думку, є найбільш цивілізованою?

— Напевне, революційним позитивом закону є норма щодо обов’язковості відображення відомостей державного земельного кадастру в мережі Інтернет з режимом відритого доступу за винятком відомостей про власників та користувачів земельних ділянок. Це — європейський досвід. Практика багатьох країн свідчить, що для реалізації прав, інтересів фізичних та юридичних осіб, внесення інвестицій у економіку країни суттєве значення має прозорість інформації про земельні ділянки. Закритість такої інформації в нинішніх умовах є однією з основних причин корупції у земельній сфері.

— А тепер поговоримо більш приземлено і конкретно про те, як новий закон сприятиме боротьбі з корупцією в земельному розподілі і перерозподілі. Зокрема, про «клонування» — один з прийомів незаконного заволодіння земельною ділянкою, яка вже належала певній фізичній чи юридичній особі. Ви назвали його найбільш інтелектуальним методом земельного шахрайства…

— Я багато спілкуюсь з різними спеціалістами, які знаються на земельних питаннях, в тому числі і з «просунутими» юристами, то вони мені казали, що є більше 20 схем шахрайства із землею. Зокрема, мені розповідали і про «клонування». Найпоказовіший випадок стався зовсім неподалік від столиці — у селі Лісники Києво-Святошинського району. Там власники наділів, які мали державні акти на їх володіння, раптом дізнаються, що земля розподілена по другому колу між іншими людьми. Причому цим новим «власникам» видані держакти, а ділянкам присвоєно нові кадастрові номери, а дехто вже розпочав будівництво. Коли почали розбиратися, то, порівнявши плани землевідведення, виявили, що координати нових ділянок, які отримали нові люди, майже один до одного збігаються з координатами ділянок попередніх власників. Це і назвали методом електронного клонування землі.

Щодо «електронного клонування», то я не можу сказати, що це типова схема. Є ще чимало методів заволодіння земельною ділянкою, порушуючи права наших громадян, які мають вже акти на її власність. У винахідливості вітчизняним шахраям не відмовиш, здається, їх кмітливості не має меж у пошуках варіантів, як привласнити ту чи іншу земельну ділянку. А метод «електронного клонування» — найбільш цивілізований з них, коли держакти видавалися з прив’язкою до координат земельного наділу. Відповідно, за цією схемою уже задіяні і більші гроші, до того ж у ній беруть участь корупціонери не найнижчого рангу.

А от що робити з тими державними актами, які видавалися, коли взагалі не було координат і не робилися над тими землями фотозйомки з літака? Отримує людина держакт, в якому візуально зазначений лише контур якогось багатокутника і все. Значна кількість таких актів у країні видана з 1991 до 2004 року. З прив’язкою до системи координат акти видаються лише останні 6-7 років.

Нещодавно до мене звернулися ошукані місцевими можновладцями громадяни. Мені також розповідали про можливе втручання невідомою групою злочинців в електронні системи, щоб таким чином внести зміни и до кадастру.

За наведеними фактами мною як народним депутатом України, надіслано запит до Генеральної прокуратури України.

— Закон України «Про Державний земельний кадастр» гарантує людям захист від земельних шахраїв і корупціонерів?

— По-перше, такий захист гарантує неухильне виконання цього закону усіма громадянами країни. По-друге, давайте розберемося з питанням, з чого все це починається? А саме з того, що у нас в Україні ще не було Закону «Про Державний земельний кадастр». Що таке, власне, кадастр? Якщо дуже коротко — це інформація про земельну ділянку. Саме в інформації у рамках кадастру зашифровано її розміри, місцезнаходження, координати, власника (включаючи і попередніх, якщо такі були), суміжники, трансакції з цим наділом тощо.

Персональну відповідальність за те, що мало місце в тих же Лісниках на районному рівні нестимуть державні реєстратори. І, навіть, якщо держреєстратор звільниться з роботи, але через деякий час виявиться, що він брав участь у незаконній оборудці, то в законі передбачено, як дуже легко встановити і, головне, потім покарати правопорушника. Як уже говорилося, він матиме власну печатку, ставитиме власний підпис (на кшталт факсиміле), тому сто разів подумає, перш ніж брати хабара і йти проти закону.

Підсумовуючи, хочеться зазначити, що впевнений крок до наведення порядку в сфері земельних відносин у державі зроблено. Законодавці виписали закон по-європейськи. Тепер карти в руках його виконавців.

Розмовляв В’ячеслав КОВТУН,
кореспондент «ЮВУ»

Комментарии