Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Вищий адміністративний суд розглянув справу щодо правомірності проведення пленарного засідання Верховної Ради України 4 квітня 2013 року у конференц-залі Верховної Ради України

76

Вищий адміністративний суд розглянув справу щодо правомірності проведення пленарного засідання Верховної Ради України 4 квітня 2013 року у конференц-залі Верховної Ради України

11 квітня 2013 року Вищий адміністративний суд України у складі колегії з п’яти суддів розглянув адміністративну справу за позовом громадянина N до Верховної Ради України про визнання дій протиправними.

Предметом судового розгляду були позовні вимоги про визнання протиправними дій Верховної Ради України щодо проведення пленарного засідання 4 квітня 2013 року в конференц-залі Верховної Ради України на вулиці Банковій, 6-8.

Позивач вказав, що Верховною Радою України порушені його права на участь в управлінні державними справами через обраних до парламенту представників – народних депутатів України, оскільки під час засідання 4 квітня 2013 року були відсутні народні депутати України окремих політичних сил, які не брали участі в обговоренні законопроектів та внесенні до них змін, як це передбачено Регламентом Верховної Ради України.

Заслухавши сторін у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При прийнятті постанови суд, зокрема, керувався Рішенням Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) та ухвалою Конституційного Суду України від 27 червня 2000 року № 2-уп/2000 «Про припинення конституційного провадження у справі за конституційними поданнями 57 та 69 народних депутатів України щодо «визнання неконституційними актів, прийнятих на засіданні частини народних депутатів України у приміщенні «Українського дому» 21 січня та 1 лютого 2000 року», в якій Конституційний Суд проводив дослідження з подібних правовідносин.

Суд визначив, що станом на 4 квітня 2013 року Верховна Рада України була правомочною, оскільки її кількісний склад відповідав законодавчо визначеному кількісному критерію, що не заперечують сторони у справі.

 

Крім цього, колегія суддів відзначила, що Верховна Рада України правомочна приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів України, яка згідно з Конституцією України необхідна для прийняття відповідного рішення (частина четверта статті 89, стаття 91, частина четверта статті 94, частини друга, п’ята, шоста статті 111, частина перша статті 135, стаття 155, частина перша статті 156).

У судовому рішенні зазначено, що відповідно до частини першої статті 2 Регламенту Верховна Рада проводить засідання у будинку Верховної Ради (місто Київ, вул. Грушевського, 5). У той же час згідно з частиною другою цієї статті Регламенту за рішенням Верховної Ради, прийнятим більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради, її засідання можуть проводитися в іншому місці.

Суд установив, що рішення про проведення пленарного засідання 4 квітня 2013 року в конференц-залі Верховної Ради України за адресою вул. Банкова, 6-8 було прийнято більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, що підтверджується стенограмою десятого пленарного засідання від 4 квітня 2013 року та протоколом № 10 пленарного засідання Верховної Ради України від 4 квітня 2013 року.

Таким чином, доводи позивача про протиправність дій Верховної Ради України щодо проведення пленарного засідання за адресою вул. Банкова, 6-8 суд визнав необґрунтованими.

На думку позивача, протиправність дій відповідача полягала, зокрема, в порушенні встановленого законом порядку проведення голосування шляхом підняття руки.

Посилаючись на статтю 37 Регламенту ВРУ та рішення Ради про проведення голосування шляхом підняття руки, суд дійшов висновку, що доводи позивача стосовно протиправності дій Верховної Ради України щодо порушення встановленого порядку проведення голосування не ґрунтуються на вимогах закону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що проведення 4 квітня 2013 року десятого пленарного засідання Ради за адресою вул. Банкова, 6-8, за наявності присутніх 244 народних депутатів України, відповідає вимогам законодавства України, що свідчить про те, що Верховна Рада України була правомочна реалізовувати конституційно визначені повноваження, зокрема приймати закони, які можуть бути подані на підпис Голові Верховної Ради України і, у разі їх підписання, у подальшому подані на підпис Президенту України відповідно до вимог законодавства України.

Позивач у позові також зазначив, що не є такими, що перешкоджають проведенню засідань Верховної Ради України згідно з частиною першою статті 2 Регламенту за адресою вул. Грушевського, 5, застосування окремими політичними силами методів політичної боротьби, які мали місце 4 квітня 2013 року у сесійній залі Верховної Ради України (наприклад, тимчасове блокування парламентської трибуни не може розглядатися як правова підстава для проведення пленарних засідань парламенту за межами будинку Верховної Ради України).

Утім системний аналіз законодавчих норм дав підстави колегії суддів для висновку, що належне виконання народними депутатами України своїх повноважень, зокрема, бути присутніми на пленарних засіданнях, голосувати, не перешкоджати розгляду питань порядку денного чи голосуванню іншим народним депутатам є не правом, а обов’язком народного депутата України.

Громадянин N у своєму позові також зазначив, що при проведенні пленарного засідання 4 квітня 2013 року Верховна Рада України порушила одну із засад парламентаризму – відкритість роботи парламенту.

Однак суд з’ясував, що 4 квітня 2013 року про десяте пленарне засідання представникам засобів масової інформації надавалася повна інформація, після завершення пленарного засідання відбулася прес-конференція Голови Верховної Ради України, здійснювалася пряма телевізійна трансляція телеканалом «Рада» з наданням можливості отримання відео- і аудіоматеріалів засобам масової інформації.

Крім того, стенограма засідання знаходиться у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Верховної Ради.

Оскільки принцип гласності та відкритості пленарного засідання, що відбувалося 4 квітня 2013 року, був дотриманий, суд не взяв до уваги доводи позивача щодо порушення цього принципу з боку Верховної Ради України.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України у задоволенні позову громадянина N до Верховної Ради України про визнання дій протиправними відмовила повністю.

Постанова Вищого адміністративного суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

 

Інформація узята із сайту  http://www.reyestr.court.gov.ua/

Комментарии