Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова ККС ВС щодо кваліфікації дій особи як хуліганства, вчиненого із застосуванням вогнепальної зброї

0 0

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду. Згідно з вироком місцевого суду особа була засуджена за ч. 4 ст. 296 (хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї) та ч. 1 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) КК України.

Апеляційний суд скасував вирок у частині засудження особи за ч. 4 ст. 296 КК України, закривши у цій частині кримінальне провадження з огляду на відсутність у діянні особи складу згаданого злочину. Таке рішення суд мотивував тим, що дії, кваліфіковані як хуліганські, особа вчинила за межами населеного пункту, за відсутності сторонніх осіб. Крім того, точного місця, в якому особа здійснювала постріли по автомобілю, встановлено не було.

У касаційній скарзі прокурор вказав, зокрема на безпідставне скасування вироку в частині засудження особи за ч. 4 ст. 296 КК України.

Як зазначено у постанові ККС ВС, за зовнішнім виявом хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь. Найбільше – на ті з них, які посягають на здоров’я, честь та гідність людини, її майно. Водночас надавати правильну кримінально-правову оцінку хуліганству та відмежовувати його від інших кримінально караних діянь належить, зокрема, за об’єктом злочину і такою ознакою суб’єктивної сторони злочину, як його мотив.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Особливість мотиву хуліганства (явна неповага до суспільства) полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою винятковість, протиставити себе іншим чи з розгнузданого самолюбства, пов’язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і встановлених у суспільстві правил поведінки.

Як убачається з матеріалів справи, чоловік приїхав у село на Рівненщині на мотоциклі, яким керував його знайомий, і роз’їжджав із ним вулицями села в масці (балаклаві) та зі зброєю (мисливською рушницею). Помітивши це, жителі села повідомили працівникам поліції. Згодом пасажир мотоцикла, тримаючи в руках рушницю, двічі вистрелив в автомобіль з людьми, який рухався позаду мотоцикла. Внаслідок цього один із пасажирів автомобіля отримав легкі тілесні ушкодження, а другий – тяжкі. Крім того, було пошкоджено автомобіль.

Кваліфікуючи зазначені дії особи за ч. 4 ст. 296 КК України, місцевий суд послався на показання трьох потерпілих (один із них – власник авто), чотирьох свідків, які перебували в автомобілі та трьох свідків – працівників поліції, які на патрульній машині їхали за мотоциклом і автомобілем, а також ще трьох свідків. Крім того, в основу обвинувального вироку місцевий суд поклав досліджені в судовому засіданні дані протоколів огляду місця події, слідчих експериментів, висновків експертів.

Дійшовши висновку щодо відсутності в діях особи складу згаданого злочину, апеляційний суд послався лише на показання засудженого та двох потерпілих, які були допитані в судовому засіданні. Проте іншим доказам, якими місцевий суд обґрунтував обвинувальний вирок, апеляційний суд належної оцінки не дав, безпосередньо в судовому засіданні їх не досліджував. З ухвали апеляційного суду залишилося незрозумілим, якими, крім хуліганських, мотивами керувався чоловік, стріляючи в автомобіль, в якому перебували кілька незнайомих йому людей, з котрими він до цього не спілкувався і не мав особистих стосунків.

Отже, незгода апеляційної інстанції з висновками органу досудового розслідування та суду першої інстанції про те, що особа протиправно, умисно застосувала вогнепальну зброю з метою грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, є необґрунтованою.

Незрозумілим є і висновок апеляційного суду щодо невстановлення точного місця, в якому особа здійснювала постріли по автомобілю. Із досліджених у судовому засіданні місцевого суду доказів, у тому числі з протоколу огляду місця події, видно, що ці дії відбувалися на конкретній вулиці села. Крім того, колегія суддів ККС ВС не погодилася і з твердженням про те, що зазначені дії відбувалися за відсутності сторонніх осіб. Адже за мотоциклом їхав автомобіль із жителями цього села та патрульна машина з працівниками поліції.

Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо докази, надані стороною обвинувачення й захисту, не були безпосередньо досліджені під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Отже, висновок апеляційного суду щодо відсутності в діях особи складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, є необґрунтованим.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Детальніше з постановою ККС ВС у справі № 556/1576/17 (провадження № 51-5277км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86241508.

Залиште коментар