Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова КГС ВС щодо можливості укладення мирової угоди у справі про банкрутство після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства

1

Господарський суд міста Києва ухвалою від 2 грудня 2019 року затвердив мирову угоду у справі № 910/26972/14 про банкрутство ПАТ «Гідромеханізація», яке перебуває в ліквідаційній процедурі, введеній постановою місцевого суду 29 січня 2018 року, та закрив провадження у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду частково змінено ухвалу суду першої інстанції шляхом викладення першого речення п. 4.2 мирової угоди в іншій редакції. При цьому суд апеляційної інстанції погодився в цілому з висновком місцевого господарського суду про можливість укладення мирової угоди у процедурах банкрутства.

Верховний Суд скасував ці судові рішення та ухвалив нове – про відмову в затвердженні мирової угоди, вказавши на таке.

Можливість застосування механізмів урегулювання спору, характерних для позовного провадження, яким вирішується спір між позивачем та відповідачем, зокрема можливість укладення в межах однієї з процедур банкрутства мирової угоди за нормами ГПК України, має визначати суд з огляду на особливості провадження у справі про банкрутство та відповідної судової процедури, яка застосовується до боржника.

Мирова угода в позовному провадженні є способом урегулювання спору між двома його сторонами, тоді як у справах про банкрутство правовідносини сторін характеризуються множинністю інтересів різних учасників справи. Саме тому законодавець передбачив особливі механізми врегулювання таких правовідносин у різних процедурах банкрутства, а в деяких випадках заборонив застосування певних механізмів позовного провадження щодо окремих процедур банкрутства.

На відміну від Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство з наслідками прощення (списання) заборгованості кредиторів, які не давали згоди на таке прощення (списання) своїх боргів, та відповідну процедуру укладення такої угоди від імені кредиторів комітетом кредиторів боржника (статті 77–82 цього Закону в останній редакції до моменту втрати ним чинності 20 жовтня 2019 року), у КУзПБ, введеному в дію на момент розгляду 2 грудня 2019 року спільної заяви про затвердження мирової угоди, такої судової процедури банкрутства, як мирова угода, та порядку її укладення не встановлено.

Розділом ІІІ «Санація боржника» КУзПБ передбачено застосування щодо боржника реабілітаційної процедури із затвердженням плану санації, виконання якої може дати змогу боржникові відновити свою платоспроможність. У ч. 2 ст. 51 КУзПБ визначено низку заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, перелік яких не є обмеженим. З огляду на зазначене можна дійти висновку, що укладення мирової угоди між боржником та окремим кредитором на етапі санації є можливим. Однак укладення правочинів про прощення, розстрочення, відстрочення боргу має вирішуватися відповідно до гл. 50 «Припинення зобов’язання» ЦК України (статті 604–609) та з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство, які виключають укладення окремих видів правочинів на певних етапах процедури банкрутства (зокрема, внаслідок дії мораторію згідно зі ст. 41 КУзПБ), з метою уникнення задоволення вимог кредиторів в індивідуальному порядку, надання усім кредиторам рівних правових можливостей при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав та законних інтересів, забезпечення конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі за умов, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

Мирова угода, що є предметом розгляду в цій справі, за своїм змістом передбачає колективне задоволення вимог першої – третьої черг кредиторів боржника на суму понад 6 млн грн та колективне списання (прощення) вимог четвертої черги, до якої також включено вимоги кредиторів шостої черги на суму понад 10 млн грн. Рішення про укладення мирової угоди на таких умовах прийнято комітетом кредиторів боржника та погоджено кредиторами-заставодержателями. Мирова угода від імені кредиторів підписана лише головою комітету кредиторів боржника. Окремі кредитори, зокрема і скаржник – ГУ ДПС у м. Києві, не укладали правочинів про прощення (списання) боргу згідно зі ст. 605 ЦК України.

За встановлених судами обставин Верховний Суд дійшов висновку, що така мирова угода укладена з порушенням норм цивільного законодавства щодо прощення боргу кредитором боржнику (ст. 605 ЦК України) за правочином, який передбачає волевиявлення кредитора на таке прощення боргу, та законодавства про банкрутство (ст. 48 КУзПБ), оскільки комітет кредиторів боржника на час укладення мирової угоди уже не був наділений повноваженнями з підписання такої угоди від імені всіх кредиторів боржника. Незважаючи на те, що комітет кредиторів боржника продовжує виконувати функцію представника колективного інтересу конкурсних кредиторів боржника, таке представництво не є універсальним, а визначається обсягом повноважень, наданих КУзПБ.

Тож, керуючись п. 1 ч. 5 ст. 192 ГПК України, судам належало відмовити у затвердженні мирової угоди як такої, що не відповідає вимогам цивільного законодавства, законодавства про банкрутство та суперечить інтересам податкового органу (скаржника), який не давав згоди на укладення від його імені мирової угоди на умовах списання податкового боргу та єдиного соціального внеску на суму понад 3 млн грн, що також заборонено ч. 7 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Крім того, Верховний Суд зауважив, що закриття провадження у справі у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника або погашенням усіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів (п. 4 ч. 1 ст. 90 КУзПБ) є можливим лише до визнання боржника банкрутом (ч. 2 ст. 90 КУзПБ).

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 9 липня 2020 року у справі № 910/26972/14 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/90349380.

[Показана часть сообщения]  Показать полностью

Комментарии