Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова “про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором від 26.04.2007 р.”

0 58

Постанова Вищого  господарського  суду  України  (далі – ВГСУ)

від 12.01. 2011р.

 у справі № 66/278-10

У липні 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором від 26.04.2007 р.

З відповідача було стягнуто на користь банку: борг (суму кредиту), заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом,  30 % річних за порушення строків повернення кредиту,  пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом,  3 % річних за прострочення процентів як сплати за кредит,  інфляційні втрати,  інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків як плати за кредит.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі рішення, ухвалу та постанову і передати справу на новий розгляд.

ВГСУ вважає, що касаційна підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про необхідність стягнення з відповідача сум одержаного кредиту, відсотків за користування ним, з урахуванням індексу інфляції за час прострочення, 30 % річних за порушення строків повернення кредиту, є законними та обгрунтованими.

Що стосується стягнення пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 3 % річних за прострочення процентів як сплати за кредит,  то в цій частині судові рішення підлягають скасуванню.

До вимог про стягнення пені відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік, сплив якої за умови наявності заяви сторони про застосування позовної давності, згідно ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Форма такої заяви законом не встановлена, а тому може бути довільною та містити вимоги про застосування позовної давності.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що пеня за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2009 р. не може стягуватися, оскільки відносно цих вимог сплинула позовна давність.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України суд апеляційної інстанції вказав про те, що у справі відсутня заява відповідача, зроблена до постановлення рішення про застосування позовної давності, а тому підстав для її застосування немає.

Такий висновок суперечить матеріалам справи та свідчить про неналежне вивчення наявних матеріалів справи.

Залиште коментар