Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова “- визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та додатків до нього.”

0 39

Постанова Вищого господарського суду України

від 14.12. 2010 р.

 у справі № 1/155пд  

Предмет позову – визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та додатків до нього.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2010р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2010р.  відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “К…” (Позивач) до Публічного акціонерного товариства “…банк”  (Відповідач) про визнання недійсними: частково пунктів Генеральної кредитної угоди від 15.05.2008р. та пункту 1 Договору про внесення змін до Генеральної кредитної угоди.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Позивач звернувся з касаційною скаргою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2.8 Генеральної угоди у випадку настання будь-якої з наступних змін щодо умов, які існували під час дії Генеральної угоди та/або Додаткових угод: збільшення розміру облікової та/або ломбардної ставки та/або ставки рефінансування Національним банком України; зниження вартості української гривні по відношенню до долара США більш ніж на 5%; підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів; збільшення рівня інфляції (при встановленні процентної ставки використовуються показники індексу інфляції попереднього місяця, розраховані по наступній формулі: % * І = І %, де % – встановлена раніше процентна ставка; І –індекс інфляції попереднього місяця; І % – встановлена нова процентна ставка).

Банк та позичальник вносять зміни до Генеральної угоди та/або Додаткових угод щодо відповідного збільшення розміру процентів за користування кредитами. Зміни повинні бути внесені шляхом укладення окремого договору (або додаткової угоди) протягом 5 банківських днів з моменту направлення банком повідомлення позичальнику про необхідність таких змін (з урахуванням часу поштового обігу).

За відсутності відповіді позичальника або його незгоді із запропонованим розміром процентів за користування кредитами ця Генеральна угода може бути розірвана за ініціативи однієї із сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

При цьому сторони погоджуються, що у випадку розірвання цієї Генеральної угоди за вищевказаних умов позичальник зобов’язується повернути всі отримані кредити, сплатити нараховану, але несплачену плату за користування кредитами, а також суму неустойки, нарахованих за порушення умов цієї Генеральної угоди. Після сплати позичальником зазначених сум дія цієї Генеральної угоди вважається припиненою.

Договором № 1  від 24.04.2009р. сторонами внесено зміни до Генеральної кредитної угоди, відповідно до якого проценти за користування кредитами нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачується позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки в розмірі вже 25 процентів річних, тобто підвищений розмір процентної ставки за користування кредитом.

В обґрунтування позову Позивач посилається на статті 203, 207, 215 Цивільного кодексу України та вказує, що оспорювані пункти суперечать цивільному законодавству та внесеним змінам до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи  в задоволенні позовних вимог, вказав на їх необґрунтованість.

Судом не прийнято до уваги посилання Позивача на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором”, оскільки вказаний Закон був прийнятий з врахуванням фінансового становища громадян України в період економічної кризи, з метою забезпечення дотримання прав громадян у відносинах із фінансовими установами. До того ж зміни були внесені 21.01.2010р. в Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, в той час як сторони уклали кредитну угоду у 2008 році з внесенням змін у 2009 році. Даним Законом передбачена заборона збільшувати розмір процентної ставки та розривати договір в односторонньому порядку в разі незгоди позичальника із запропонованим розміром процентів за користування.

ВГСУ дійшов висновку, Генеральна кредитна угода не суперечить діючому законодавству. Одностороння відмова від договору або його розірвання в односторонньому порядку з вказаного пункту не вбачається. Сторони передбачили, що дострокове розірвання договору допускається у порядку, передбаченому діючим законодавством, що не суперечить статті 188 Господарського кодексу України та статтям 651, 652 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суддів попередніх інстанцій.

Залиште коментар