Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова “Про стягнення пені за порушення встановленого законодавством порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті”

0 87

Про стягнення пені за порушення встановленого законодавством порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті

Вищий адміністративний Суд України

П О С Т А Н О В А

від 30 листопада 2010 р.

Посилання на вину перевізника у втраті частини імпортованого товару не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позаяк підставою для нарахування пені відповідно до цієї норми Закону є, зокрема, порушення строку поставки імпортованого товару незалежно від причин такого порушення.

У розгляді цієї справи судами було помилково ототожнено момент виконання договірних зобов’язань продавця з поставки товару з моментом імпорту товару, що призвело до прийняття невірних по суті спору рішень.

Вищий адміністративний суд України, розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі (далі – ДПІ) на постанову господарського суду Донецької області від 04.12.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007 у справі № 22/318а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп 2005»(далі –ТОВ «Бізнес Груп 2005») до ДПІ про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 04.12.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007, позов задоволено; визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.10.2006 № 0000772240/0. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанцій виходили з того, що з огляду на умови зовнішньоекономічного контракту, укладеного позивачем (покупець) та нерезидентом – товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Фіш»(продавець), поставка вважається виконаною з моменту передачі продавцем товару перевізникові, у зв’язку з чим втрата перевізником частини врученого йому товару не може бути підставою для нарахування позивачеві пені в порядку частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення місцевого та апеляційного судів та повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обов’язкова умова імпорту відносно втраченої частини імпортованого позивачем товару, як перетин митного кордону та надходження товару на митну територію України, що обґрунтовує правомірність нарахування оспорюваної суми пені.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що 01.12.2005 ТОВ «Бізнес-Груп 2005»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Фіш» (продавець, Російська Федерація) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 105, на підставі якого позивач 17.01.2006 перерахував на користь названого нерезидента 920 719,80 рос. руб. як передоплату за імпортований товар (кальмар Командорський) масою нетто 18 018 кг. Згідно з даними вантажної митної декларації, оформленої при вивезенні товару з митної території Російської Федерації, вага експортованого товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Фіш»товару склала 19 820 кг брутто та 18 018 кг нетто. Втім відповідно до вантажної митної декларації № 700000003/6/001696, оформленої Донецькою митницею під час ввезення вказаного товару на митну територію України, вага імпортованого товару складала 18 804 кг брутто та 17 094 кг нетто. Наведена обставина слугувала підставою для нарахування позивачеві пені у сумі 3986,50 грн. за оспорюваним рішенням за порушення законодавчо встановленого строку здійснення імпортної операції.

Судами також було з’ясовано, що вказана розбіжність у вазі була спричинена втратою товару під час його перевезення з вини перевізника, а тому на підставі оцінки змісту вказаного контракту, за яким поставка товару позивачеві здійснювалася на умовах FCA (франко перевізник), попередні судові інстанцій дійшли висновку про виконання нерезидентом поставки зазначеної продукції з моменту вручення спірного товару перевізникові, що і було покладено в основу рішення про задоволення цього позову.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо дійсного порушення законодавчо встановленого строку виконання імпортних операцій за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у редакції, що діяла на момент укладення позивачем зазначених контрактів) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частиною першої статті 4 названого Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

За змістом підпунктом «г»пункту 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, моментом перетину митного кордону при перевезеннях, зокрема, залізничним та автомобільним видами транспорту при імпорті визначено початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

При цьому початок митного оформлення товару співпадає з проставленням на супровідному документі митницею на кордоні, через яку переміщувався товар, відтиску штампу «Під митним контролем»з наступною випискою провізної відомості, що служить дозволом для перевезення вантажу до внутрішньої митниці для повного митного оформлення.

В даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, спірна кількість товару (за недопоставку якого у визначений строк контролюючим органом нараховано пеню за оспорюваним рішенням) була вручена перевізникові у м. Москві, Російська Федерація (тобто поза межами митної території України). Однак вказаний товар не перетнув митний кордон України, що виключає факт імпорту. Відтак нарахування позивачеві пені за невиконання імпортної операції у 90-денний строк з моменту здійснення авансового платежу слід визнати цілком обґрунтованим.

Посилання ТОВ «Бізнес-Груп 2005»на вину перевізника у втраті частини імпортованого товару не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позаяк підставою для нарахування пені відповідно до цієї норми Закону є, зокрема, порушення строку поставки імпортованого товару незалежно від причин такого порушення.

У розгляді цієї справи судами було помилково ототожнено момент виконання договірних зобов’язань продавця з поставки товару з моментом імпорту товару, що призвело до прийняття невірних по суті спору рішень.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, яким відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі задовольнити.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 04.12.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2007 у справі № 22/318а скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залиште коментар