Ухвала “Про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України”

Автор Редактор в Сер 7, 2018

Про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України

Верховний Суд України

У Х В А Л А

від 1 березня 2011 року

Відповідно до ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. .

При розгляді справи щодо ОСОБА_5 судом вказані вимоги закону дотримано не було.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 працює оперуповноваженим управління карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві, тобто залишився працівником міліції, який є службовою особою, наділеною певними правами та обов’язками, що за своїм характером аналогічні з тими, які були використані ним для вчинення злочину.

За таких обставин, суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 1 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на судові рішення щодо ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а:

вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2010 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, за ч. 3 ст. 364 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, за ч. 1 ст. 366 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв’язку зі зміною обстановки.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2010 року вирок залишено без зміни.

Досудовим слідством ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері економіки слідчого відділу Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, та являючись представником влади і працівником правоохоронного органу, з 22 серпня 2006 року по 30 квітня 2007 року під час проведення досудового слідства в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6, діючи умисно вчинив службове підроблення, виконавши в протоколах допиту свідка ОСОБА_7 від 25 серпня 2006 року та в протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 30 квітня 2007 року підписи від імені останніх, а також до протоколу допиту свідка від імені ОСОБА_7 вніс рукописний запис: «Мною прочитано, з моїх слів записано вірно», та до протоколу допиту свідка від імені ОСОБА_8 вніс рукописний запис «протокол мною прочитано, з моїх слів записано вірно». Унаслідок чого кримінальна справа щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України 25 травня 2007 року була направлена до Дарницького районного суду м. Києва для розгляду по суті.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. На думку прокурора, суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 364 КК України, оскільки винність ОСОБА_5 доведена зібраними по справі доказами, які, на думку прокурора, залишені судом поза увагою, а також необґрунтовано звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв’язку із зміною обстановки, оскільки ОСОБА_5 продовжує залишатися співробітником МВС України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

При розгляді справи щодо ОСОБА_5 судом вказані вимоги закону дотримано не було.

Як убачається з матеріалів справи, суд, виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 364 КПК України, послався у вироку на відсутність у справі доказів, які б вказували на заподіяння ОСОБА_5 істотної шкоди нематеріального характеру, що виразилось у підриві авторитету та престижу органів державної влади, оскільки вчинене ним службове підроблення не набуло гласності та резонансу, та на те, що досудовим слідством не конкретизовано, в чому саме полягає підрив авторитету та престижу органу державної влади, а також на відсутність суб’єктивної сторони злочину, а саме – відсутність вигоди немайнового характеру та інших особистих інтересів.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Зокрема, згідно з показаннями ОСОБА_5, як під час досудового слідства, так і судового розгляду, службове підроблення ним вчинене з метою уникнення дисциплінарної відповідальності за тяганину під час розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_6

Судом не взято до уваги той факт, що саме під час розгляду місцевим судом кримінальної справи щодо ОСОБА_6, яку розслідував ОСОБА_5, стало відомо про підробку протоколів допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Ця кримінальна справа розглядалась у відкритому судовому засіданні. І саме показання цих свідків у судовому засіданні про підробку зазначених процесуальних документів стала підставою для повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 на додаткове розслідування.

За таких обставин, суд дійшов передчасного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_5 і без достатніх підстав виправдав його за ч. 3 ст. 364 КК України.

Також суд, звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв’язку зі зміною обстановки, послався на те, що ОСОБА_5 злочин вчинив вперше, цей злочин є невеликої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому, змінив місце роботи – працює на посаді оперуповноваженого управління карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві, де позитивно характеризується, одружився, тобто повністю відокремився від обстановки, яка оточувала на час вчинення злочину.

Однак, такі висновки суду неможна вважати обґрунтованими.

Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 працює оперуповноваженим управління карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві, тобто залишився працівником міліції, який є службовою особою, наділеною певними правами та обов’язками, що за своїм характером аналогічні з тими, які були використані ним для вчинення злочину.

Апеляційний суд при розгляді справи допущених судом першої інстанції порушень не усунув та залишив судові рішення без зміни.

У зв’язку з цим, вирок та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно ретельно дослідити всі докази, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, дати їм у сукупності належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. і № 33230-IY від 12 січня 2006 р.), колегія суддів, –

у х в а л и л а :

касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2010 року та хвалу апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.