Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Ухвала “Про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання згідно зі ст. 75 КК України”

0 265

Про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання згідно зі ст. 75 КК України

Верховний Суд України

У Х В А Л А

від 3 лютого 2011 року

Хоча ОСОБА_4 і вчинив злочин з необережності, згідно зі ст. 12 КК України цей злочин є тяжким, а наслідком його вчинення є смерть двох осіб. Тому підстав вважати призначене винному покарання із застосуванням ст. 69 КК України надмірно суворим, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає, як і не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_4.

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 лютого 2010 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він за обставин, викладених у вироку, 18 грудня 2007 року, на автодорозі № К-4 місцевості Войнич Тарновського повіту Республіки Польща, керуючи автомобілем марки «Mersedes Benz», р.н. НОМЕР_1 з причепом, р. н. НОМЕР_2 в напрямку м. Кракова поза межами населеного пункту, на порушення Правил дорожнього руху не обрав безпечної швидкості, внаслідок чого автомобіль втратив керованість, виїхав на смугу зустрічного руху, де перекинувся і зіткнувся з зустрічним автомобілем марки “Пежо-306 ХR”, р. н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7.

Унаслідок ДТП пасажирам автомобіля, яким керував ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких вони померли.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на призначення йому надмірно суворого покарання. Просить судові рішення щодо нього змінити, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Захисник у своїй касаційній скарзі посилається на доводи, аналогічні викладеним у скарзі засудженого. Просить також судові рішення щодо ОСОБА_4 змінити – призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, за який його засуджено, у зв’язку з чим інші докази судом не досліджувались відповідно до вимог ст. 299 КПК України.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286 КК України є правильною, що засудженим та його захисником не оспорюється.

Призначаючи покарання винному, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, врахував щире каяття ОСОБА_4, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілим та інші обставини, що пом’якшують покарання.

У зв’язку з наявністю зазначених обставин, належним чином умотивувавши своє рішення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 69 КК України призначив ОСОБА_4 основне покарання, яке є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 286 КК України.

Хоча ОСОБА_4 і вчинив злочин з необережності, згідно зі ст. 12 КК України цей злочин є тяжким, а наслідком його вчинення є смерть двох осіб. Тому підстав вважати призначене винному покарання із застосуванням ст. 69 КК України надмірно суворим, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає, як і не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, на підставі п. 2 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 відмовити.

Залиште коментар