Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова “Про визнання договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна недійсним”

0 437

Цивільне судочинство

Про визнання договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна недійсним

Верховний Суд України
П О С Т А Н О В А
від 13 червня 2012 р.
Касаційний суд, встановивши, що на час укладення Київською обласною спілкою споживчих товариств спірного договору купівлі-продажу будівлі ресторану з ОСОБА_16 зазначена будівля комунальним підприємством «Макарівське бюро технічної інвентаризації» Київської обласної ради була зареєстрована за споживчим товариством «Громхарч», дійшов висновку, що на час укладення спірного договору власником відчуженої будівлі був саме позивач – споживче товариство «Громхарч», не з’ясувавши при цьому, коли саме та ким було споруджено спірну будівлю, який порядок набуття права власності на об’єкти новозбудованого нерухомого майна існував на той час, відтак, чи правомірно здійснено в грудні 2004 року державну реєстрацію права власності на спірну будівлю за споживчим товариством «Громхарч», хоча саме це має визначальне значення для правильного вирішення питання про те, хто саме був власником спірної будівлі на момент її відчуження ОСОБА_16 та чи порушено фактом її відчуження право позивача на зазначену будівлю.

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_16 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2011 року у справі за позовом споживчого товариства «Громхарч» до Київської обласної спілки споживчих товариств, комунального підприємства «Макарівське бюро технічної інвентаризації» Київської обласної ради, ОСОБА_16, треті особи – Макарівська районна спілка споживчих товариств, Макарівська селищна рада, про визнання договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна недійсним, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на зазначений об’єкт та усунення перешкод у його користуванні,

в с т а н о в и л и :

У листопаді 2008 року споживче товариство «Громхарч» звернулося до суду з позовом до Київської обласної спілки споживчих товариств, комунального підприємства «Макарівське бюро технічної інвентаризації» Київської обласної ради та ОСОБА_16, треті особи – Макарівська районна спілка споживчих товариств, Макарівська селищна рада, про визнання договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна недійсним, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на зазначений об’єкт за відповідачем ОСОБА_16 та усунення перешкод у його користуванні. Позивач зазначав, що 18 вересня 2008 року Київська обласна спілка споживчих товариств уклала договір купівлі-продажу, за яким продала ОСОБА_16 будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що власником зазначеної будівлі є він, позивач, а не продавець за договором – Київська обласна спілка споживчих товариств, споживче товариство «Громхарч» просило визнати зазначений договір недійсним, визнати незаконною та скасувати здійснену комунальним підприємством «Макарівське бюро технічної інвентаризації» Київської обласної ради державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю за ОСОБА_16 та зобов’язати останнього звільнити будівлю.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 9 лютого 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», укладений 18 вересня 2008 року Київською обласною спілкою споживчих товариств з ОСОБА_16. Визнано незаконною та скасовано здійснену комунальним підприємством «Макарівське бюро технічної інвентаризації» Київської обласної ради державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю за ОСОБА_16. В решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2011 року рішення апеляційного суду скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.
У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_16 просить скасувати постановлену ним ухвалу та залишити в силі рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове та неправильне застосування касаційним судом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, що потягло ухвалення судами касаційної інстанції різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_16 посилається на постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2011 року.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника споживчого товариства «Громхарч» на заперечення заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у разі, якщо установить, що воно є незаконним.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на неоднакове застосування якої посилається в своїй заяві ОСОБА_16, надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Про те, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв’язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення, вказав в постанові від 30 березня 2011 року, на яку як на приклад неоднакового застосування ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» посилається заявник, і Вищий господарський суд України.
Однак у справі, яка переглядається, касаційний суд на це уваги не звернув та, встановивши, що на час укладення Київською обласною спілкою споживчих товариств спірного договору купівлі-продажу будівлі ресторану з ОСОБА_16 зазначена будівля комунальним підприємством «Макарівське бюро технічної інвентаризації» Київської обласної ради була зареєстрована за споживчим товариством «Громхарч», дійшов висновку, що на час укладення спірного договору власником відчуженої будівлі був саме позивач – споживче товариство «Громхарч», не з’ясувавши при цьому, коли саме та ким було споруджено спірну будівлю, який порядок набуття права власності на об’єкти новозбудованого нерухомого майна існував на той час, відтак, чи правомірно здійснено в грудні 2004 року державну реєстрацію права власності на спірну будівлю за споживчим товариством «Громхарч», хоча саме це має визначальне значення для правильного вирішення питання про те, хто саме був власником спірної будівлі на момент її відчуження ОСОБА_16 та чи порушено фактом її відчуження право позивача на зазначену будівлю.
Таким чином, судове рішення суду касаційної інстанції у цій справі, яка переглядається Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самих норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконним, що відповідно до ст. 360-4 ЦПК України є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

                                                                       п о с т а н о в и л и : 

Заяву ОСОБА_16 задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2011 року скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Теги:

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Цивільний процесуальний кодекс України, підприємство «Макарівське бюро технічної інвентаризації», товариство «Громхарч»

Джерело:

ЮВУ №33

Залиште коментар