Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Рішення “Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі… “

0 39

Цивільне судочинство

 

Про визнання договору оренди землі недійсним

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

від 14 вересня 2011 року

 

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 18 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» є укладеним з моменту такої реєстрації.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю державної реєстрації договір не є укладеним. В той же час, відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9, недійсним може бути визнано лише укладений договір. В разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України).

Разом з тим, встановивши, що державна реєстрація договору скасована, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання договору укладеним.

 

Колегія суддів Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич», треті особи: державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті Україні по земельних ресурсах», Дніпропетровська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про визнання договору оренди землі недійсним та за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» до ОСОБА_6 про визнання договору оренди землі укладеним,

 в с т а н о в и л а:

 У травні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (далі – ТОВ «Славутич») про визнання договору оренди землі недійсним.

Зазначала, що 1 листопада 2007 року втратив чинність укладений між нею і ТОВ «Славутич» договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки.

До закінчення строку дії вказаного договору оренди землі, 28 серпня 2007 року, вона повідомила ТОВ «Славутич» про те, що не має наміру укладати договір оренди землі на новий строк і у жовтні 2007 року за договором оренди передала у строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку ПП АФ «Борисфен».

Посилаючись на те, що їй стало відомо, що на підставі договору оренди землі від 2 листопада 2007 року ТОВ «Славутич» продовжує користуватись належною їй земельною ділянкою, однак вказаний договір оренди вона не підписувала і що такий договір не містить усіх істотних умов відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, у договорі не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, просила визнати недійсним договір оренди землі від 2 листопада 2007 року.

У червні 2008 року ТОВ «Славутич» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору оренди землі укладеним.

Зазначало, що 13 грудня 2002 року між товариством і ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_6 передала товариству у строкове платне користування належну їй земельну ділянку на строк до 1 листопада 2007 року.

Посилаючись на те, що товариство, користуючись своїм переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, продовжило користуватись належною ОСОБА_6 земельною ділянкою, виконало роботи по рекультивації землі, заперечень від ОСОБА_6 щодо подальшого користування земельною ділянкою не отримувало і 2 листопада 2007 року уклало з ОСОБА_6 договір оренди землі на строк десять років, відбулась державна реєстрація цього договору, просило визнати договір оренди землі від 2 листопада 2007 року укладеним.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання договору оренди землі недійсним та позовні вимоги ТОВ «Славутич» про визнання договору оренди землі укладеним об’єднано в одне провадження.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено: визнано недійсним договір оренди землі, укладений 2 листопада 2007 року між ОСОБА_6 і ТОВ «Славутич», стягнуто з ТОВ «Славутич» на її користь 8 грн. 50 коп. судового збору, 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; у задоволенні позовних вимог ТОВ «Славутич» відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Славутич» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки договір оренди землі від імені директора ТОВ «Славутич» підписано особою, яка не була директором товариства, і, крім того, оспорюваний договір оренди не містить усіх істотних умов, передбачених Законом України «Про оренду землі», тому такий договір є недійсним.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 5,530 га на території Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

На підставі договору оренди землі від 6 грудня 2002 року ОСОБА_6 передала належну їй на праві власності земельну ділянку у строкове платне користування ТОВ «Славутич» на строк до 1 листопада 2007 року.

Після закінчення строку вказаного договору товариство, користуючись своїм переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, продовжило користуватись належною ОСОБА_6 земельною ділянкою, виконало роботи по рекультивації землі, заперечень від ОСОБА_6 щодо подальшого користування земельною ділянкою не отримувало і 2 листопада 2007 року уклало з ОСОБА_6 договір оренди землі на строк десять років, відбулась державна реєстрація вказаного договору оренди.

5 червня 2008 року на підставі розпорядження директора Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» проведену 22 квітня 2008 року реєстрацію оспорюваного договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_6 і ТОВ «Славутич», було скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 18 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» є укладеним з моменту такої реєстрації.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю державної реєстрації договір не є укладеним. В той же час, відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9, недійсним може бути визнано лише укладений договір. В разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України).

Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про визнання договору недійсним через порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Разом з тим, встановивши, що державна реєстрація договору скасована, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги ТОВ “Славутич” про визнання договору укладеним.

За таких обставин в цій частині рішення відповідно до ст. 337 ЦПК України слід залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пп. 1, 5 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ст. 341, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

 в и р і ш и л а:

 Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” про визнання договору оренди землі недійсним та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року щодо залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін скасувати.

В позові ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

В решті рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Теги:

Закон України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі», постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, ПП АФ «Борисфен», ТОВ “Славутич”, ЦПК України

Джерело:

ЮВУ №- 51 (860)

Залиште коментар