Рішення “Про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним”

Автор Редактор в Сер 7, 2018

Цивільне судочинство

Про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

від 21 вересня 2011 року

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України “Про оренду землі” є укладеним з моменту такої реєстрації.

У зв’язку з відсутністю державної реєстрації договір не є укладеним. В той же час, відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9, недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 вже згаданої вище постанови, вимога про визнання договору неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

Колегія суддів Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, а також за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” до ОСОБА_6, третя особа – державне підприємство “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Дніпропетровської регіональної філії, про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” на рішення Томаківського районного суду від 14 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2008 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” (далі – ТОВ “Славутич”) про визнання недійсним укладеного 2 листопада 2007 року від її імені з відповідачем договору оренди земельної ділянки з тих підстав, що зазначений договір вона не укладала та не підписувала, до того ж договір не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутні істотні умови договору оренди землі.

ТОВ “Славутич” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору від 2 листопада 2007 року укладеним, зазначаючи, що по закінченні дії попереднього договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_6 4 грудня 2002 року строком на 5 років, скористалося своїм переважним правом на поновлення договору та переуклало його на новий строк. Оскільки між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, відбулася передача землі і подальша державна реєстрація договору, ТОВ “Славутич” просило визнати договір укладеним.

Рішенням Томаківського районного суду від 14 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2008 року, позов ОСОБА_6 задоволено та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки. В задоволенні позову ТОВ “Славутич” про визнання договору укладеним відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ “Славутич”, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 про визнання недійсним укладеного від її імені 2 листопада 2007 року з ТОВ “Славутич” договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що зазначений договір не містить визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини, що відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі” є однією з істотних умов договору оренди землі, відсутність якої у договорі є підставою для визнання договору недійсним.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Судом установлено, що 5 червня 2008 року на виконання припису прокурора Томаківським відділом Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” було скасовано проведену 22 квітня 2008 року державну реєстрацію спірного договору.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю державної реєстрації договір не є укладеним. В той же час, відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9, недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув та ухвалив рішення про визнання договору недійсним через порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Разом з тим, встановивши, що державна реєстрація договору скасована, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги ТОВ “Славутич” про визнання договору укладеним. Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 вже згаданої вище постанови, вимога про визнання договору неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

За таких обставин в цій частині рішення відповідно до ст. 337 ЦПК України слід залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України, ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України “Про оренду землі”, п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ст. 341, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду від 14 жовтня 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2008 року щодо залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін скасувати.

В позові ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.

В решті рішення Томаківського районного суду від 14 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2008 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Джерело:

УВУ № 48