Рішення “Про витребування майна із чужого незаконного володіння”

Автор Редактор в Сер 7, 2018

Цивільне судочинство

Про витребування майна із чужого незаконного володіння

Верховний Суд України

РІШЕННЯ

від 19 січня 2011 року

Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов’язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач – довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача.

У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Національної спілки художників України до ОСОБА_3, комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Авто Груп”, приватного підприємства “Квіти Городка”, колективного підприємства “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” про визнання недійсними договорів, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Національної спілки художників України про визнання добросовісним набувачем й за касаційною скаргою приватного підприємства “Квіти Городка” на рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року,

встановила:

У грудні 2008 року Національна спілка художників України (далі – Спілка художників) звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 29 липня 2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року, визнано за колективним підприємством “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” (далі – КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”) право повного господарського відання щодо цілісного майнового комплексу, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1.

20 жовтня 2008 року КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та приватне підприємство “Квіти Городка” (далі – ПП “Квіти Городка”) на товарній біржі “Український центр спеціалізованих аукціонів” уклали договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1.

Рішенням третейського суду від 23 жовтня 2008 року визнано право власності за ПП “Квіти Городка” на зазначений павільйон. 5 листопада 2008 року комунальним підприємством Львівської обласної ради комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєстровано право власності на цей павільйон.

11 листопада 2008 року ПП “Квіти Городка” та товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Авто Груп” (далі – ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”) уклали договір купівлі-продажу зазначеного павільйону, а 12 листопада 2008 року ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” за договором купівлі-продажу передало цей павільйон ОСОБА_3.

Посилаючись на порушення права власності, уточнивши позовні вимоги, Спілка художників просила визнати недійсним біржовий контракт від 20 жовтня 2008 року, укладений КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та ПП “Квіти Городка”; визнати недійсними договір купівлі-продажу від 11 листопада 2008 року, укладений ПП “Квіти Городка” і ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, та договір купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року, укладений ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” і ОСОБА_3; витребувати павільйон АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на будівлю павільйону.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати його добросовісним набувачем павільйону.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2009 року в задоволенні позову Спілки художників відмовлено. Зустрічний позов задоволено: визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем приміщення павільйону АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року рішення районного суду скасовано. Визнано недійсними договори купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року, від 11 листопада 2008 року та від 12 листопада 2008 року; витребувано приміщення павільйону АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_3 і скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю будівлю.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ПП “Квіти Городка” просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 29 липня 2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року, визнано за КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” право повного господарського відання щодо цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32, та павільйону АДРЕСА_1.

20 жовтня 2008 року КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” уклала з приватним підприємством “Квіти Городка” на товарній біржі “Український центр спеціалізованих аукціонів” договір купівлі-продажу (біржовий контракт) будівлі павільйону АДРЕСА_1.

12 листопада 2008 року ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” за договором купівлі-продажу передало цей павільйон ОСОБА_3 Відмовляючи Спілці художників у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки рішенням господарського суду Львівської області визнано за КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” право повного господарського відання щодо павільйону, то КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” правомірно відчужило це майно ПП “Квіти Городка”, яке відчужило ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, а останнє – ОСОБА_3.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 і визнаючи його добросовісним набувачем, районний суд, посилаючись на ст. 388 ЦК України, дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 придбав спірне майно за оплатним договором, у зв’язку із чим він є добросовісним набувачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову Спілки художників, апеляційний суд вважав, що зміст укладених правочинів суперечить вимогам ЦК України, а відтак оспорювані правочини є недійсними.

Виходячи з вимог ст. 216 ЦК України апеляційний суд застосував реституцію як наслідок недійсності правочину та поряд із цим задовольнив вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд посилався на відсутність доказів про те, що він придбав спірне майно за відплатним договором.

Однак частково з такими висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 16 ЦПК України).

За таких обставин судові рішення в частині позову Спілки художників до ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, ПП “Квіти Городка”, КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки відповідно до ст. 15 ЦПК України зазначена справа в цій частині вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, як убачається з матеріалів, які додані до касаційної скарги, ухвалою господарського суду Львівської області від 19 серпня 2010 року, якою роз’яснено рішення господарського суду Львівської області від 23 грудня 2009 року за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, ПП “Квіти Городка” про визнання правочинів недійсними, договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1 (біржовий контракт № 13 БК) від 20 жовтня 2008 року, укладений КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” і ПП “Квіти Городка”, та договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1 від 11 листопада 2008 року, укладений ПП “Квіти Городка” і ТОВ “Торговий дім “Авто Груп”, визнано нікчемними.

Таким чином, господарським судом уже вирішено питання про недійсність оскаржуваних позивачем договорів від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року, укладених юридичними особами.

У той же час судові рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року, укладеного ТОВ “Торговий дім “Авто Груп” та ОСОБА_3, підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Згідно з п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

За таких обставин, оскільки Спілка художників не була стороною договору від 12 листопада 2008 року, укладеного ТОВ “Торговий дім “Авто Груп” та ОСОБА_3, рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації в порядку віндикації, апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 388 ЦК України й порушив норми процесуального закону при ухваленні рішення в ці частині.

Так, Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом зазначених правових норм та відповідно до вимог ст. ст. 214, 307, 316 ЦПК України апеляційний суд повинен був установити: чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати він про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача .

Таким чином, у порушення ст. ст. 213-214, 307, 316 ЦПК України апеляційний суд не перевірив доводів сторін та не встановив факт добросовісності чи недобросовісності набуття ОСОБА_3 павільйону АДРЕСА_1, наслідком якого є витребування або відмова у витребуванні набутого ним майна відповідно до вимог ст. 388 ЦК України.

Крім того, вирішуючи по суті позов ОСОБА_3, суд не звернув увагу на те, що його вимоги про визнання добросовісним набувачем не є предметом позову, оскільки відповідно до ст. 338 ЦК України питання добросовісності набуття майна є одним із фактів, що має значення для вирішення справи і встановлюється судом відповідно до ст. 214 ЦПК України за позовом Спілки художників про витребування у ОСОБА_3 спірного майна.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу приватного підприємства “Квіти Городка” задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до колективного підприємства “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, приватного підприємства “Квіти Городка” та товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Авто Груп” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до Національної спілки художників України про визнання добросовісним набувачем скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду Львівської області.

Рішення оскарженню не підлягає.