Про відмову у позові неналежному позивачу
Верховний Суд України
Р І Ш Е Н Н Я
від 6 квітня 2011 року
Відповідно до ст. 979 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов’язується виплатити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі.
Отже, не маючи права на одержання страхової виплати, позивач є неналежним позивачем у позові про її стягнення і з цих підстав йому в цьому позові слід відмовити.
Колегія суддів Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення страхової виплати з урахуванням індексу інфляції за час прострочення, пені, трьох процентів річних від простроченої суми та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі – ВАТ «СК «Універсальна») про стягнення страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені, трьох процентів річних від простроченої суми та відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що в серпні 2008 року уклав з відповідачем договір страхування належного йому автомобіля. 26 грудня 2008 року автомобіль було викрадено невідомими особами. В той же день він повідомив страхову компанію про настання страхового випадку та подав пакет необхідних для здійснення страхової виплати документів. Однак, відповідачем страхової виплати не здійснено, у зв’язку з чим позивач просив стягнути 121 721 грн. 95 коп. страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 % річних в розмірі 2 327 грн. 44 коп., 38 грн. 79 коп. пені та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Рівненського міського суду від 23 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «СК «Універсальна» на користь позивача 121 721 грн. 95 коп. страхової виплати з урахуванням індексу інфляції, 38 грн. 79 коп. пені та 2 327 грн. 44 коп., що становить 3 % річних за порушення грошового зобов’язання.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як страховик неправомірно не здійснив страхової виплати на користь позивача як страхувальника у зв’язку з настанням страхового випадку.
Скасовуючи це рішення та відмовляючи в позові апеляційний суд вказав, що позивачем як страхувальником порушено строк повідомлення страховика про настання страхового випадку та не надано всіх необхідних для здійснення страхової виплати документів, що згідно з умовами договору страхування є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.
Однак з висновками судів про те, що позивач є належним і має право вимагати від страховика здійснення страхової виплати погодитися не можна.
Відповідно до ст. 979 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов’язується виплатити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі.
Згідно з укладеним сторонами договором страхування автомобіля страховик зобов’язався здійснити страхову виплату відкритому акціонерному товариству «Родовід Банк».
Отже, не маючи права на одержання страхової виплати, позивач є неналежним позивачем у позові про її стягнення і з цих підстав йому в цьому позові слід відмовити.
Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 23 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2010 року скасувати.
У позові ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені, трьох процентів річних від простроченої суми та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.