Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Рішення “Про стягнення договірної санкції за дострокове розірвання договору”

0 501

Цивільне судочинство

 

Про стягнення договірної санкції за дострокове розірвання договору

 

Верховний Суд України

Р І Ш Е Н Н Я

від 10 березня 2011 року

З метою належного виконання зобов’язання його може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом (ст. 546 ЦК України).

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) – це санкція, спрямована на виконання зобов’язання, що може бути застосована лише до реальних зобов’язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов’язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося.

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв’язок” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги зв’язку та санкції за дострокову відмову від зобов’язань, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2007 року закрите акціонерне товариство (далі – ЗАТ) “Український мобільний зв’язок” звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 травня 2005 року між товариством та ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг мобільного зв’язку та додаткову угоду до нього. 23 квітня 2006 року даний договір розірвано, оскільки відповідач припинив оплачувати рахунки за надані послуги.

Оскільки відповідач добровільно цю суму не сплатив, ЗАТ “Український мобільний зв’язок” просить стягнути 152 грн. 7 коп. заборгованості за послуги зв’язку та  1 500 грн. 15 коп. санкції за дострокову відмову від зобов’язань.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 152 грн. 7 коп. заборгованості за послуги зв’язку, договірну санкцію за дострокову відмову від зобов’язань у розмірі 1 500 грн. 15 коп. та вирішено питання про стягнення судових витрат.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_6, уклавши із ЗАТ “Український мобільний зв’язок” договір про надання послуг мобільного зв’язку та додаткову угоду до нього, розумів і погоджувався з усіма умовами, в тому числі й з установленою в додатковій угоді договірною санкцією за порушення взятих за договором зобов’язань.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що за умовами договорів ОСОБА_6 взяв на себе зобов’язання проводити оплату за отримані послуги мобільного зв’язку до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Забезпеченням виконання зобов’язання ОСОБА_6 перед ЗАТ “Український мобільний зв’язок” є договірна санкція, яка застосовується, зокрема, в разі, коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 основного договору, у зв’язку з несплатою абонентом наданих йому послуг. Розмір санкції становить
3 грн. 65 коп. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи з дня припинення дії договору (пп. 1.1, 1.2 додаткової угоди).

У зв’язку з несплатою ОСОБА_6 рахунків ЗАТ “Український мобільний зв’язок” в односторонньому порядку неодноразово обмежувало надання послуг мобільного зв’язку, а 23 квітня 2006 року договори між ОСОБА_6 і ЗАТ “Український мобільний зв’язок” були розірвані та останнім нараховано заборгованість і абонплата в розмірі 152 грн. 7 коп. та санкції за дострокове розірвання договору в розмірі 1 500 грн. 15 коп.

Однак відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

З метою належного виконання зобов’язання його може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом (ст. 546 ЦК України).

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) – це санкція, спрямована на виконання зобов’язання, що може бути застосована лише до реальних зобов’язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов’язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося.

Але судом установлено, що договори між сторонами було розірвано з ініціативи ЗАТ “Український мобільний зв’язок” за несплату ОСОБА_6 заборгованості за надані послуги зв’язку, тому із цього часу зобов’язання між сторонами було припинено.

Проте суди на зазначене уваги не звернули та не врахували, що передбачена п. 1.2 додаткової угоди договірна санкція за дострокове розірвання договору (після фактичного розірвання договору й припинення зобов’язання) не може бути видом забезпечення зобов’язання, передбаченого ст. ст. 546, 549 ЦК України, і безпідставно стягнули з ОСОБА_7 штраф у розмірі 1 тис. 500 грн. 15 коп.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення закону уваги не звернув.

За такого неправильного застосування норм матеріального права ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення штрафу підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_6 1 500 грн. 15 коп. штрафу скасувати.

В задоволенні позову закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв’язок” про стягнення з ОСОБА_6 штрафу відмовити.

В іншій частині рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Залиште коментар