Рішення “Про припинення трудового договору за угодою сторін”

Про припинення трудового договору за угодою сторін

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2010 року

Трудовий договір припинений за угодою сторін. У такому випадку, на відміну від звільнення з ініціативи працівника за ст. 38 КЗпП України, можливість продовження роботи протягом двох тижнів та відкликання працівником заяви про звільнення законом не передбачена.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Одеської залізниці на рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 2 червня 2009 року ,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 21 серпня 2004 року він прийнятий на роботу в команду Знам’янського загону воєнізованої охорони Одеської залізниці на посаду стрільця, а з 25 квітня 2006 року був призначений на посаду заступника начальника стрілецької команди ст. Знам’янка з оперативної роботи.

1 жовтня 2008 року його було звільнено з лав Знам’янського загону відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Фактично ініціатива розірвання трудового договору виходила від нього, оскільки він, перебуваючи в стані гніву та знервованості, написав заяву на ім’я начальника СК-21 ст. Знам’янка з проханням звільнити його із займаної посади за угодою сторін. При цьому будь-яких поважних причин та терміну звільнення він не вказував, але в той же день його було звільнено із займаної посади наказом № 256/ос.

ОСОБА_3 вважав, що при звільненні з роботи було порушене його право протягом двох тижнів з моменту подання заяви про звільнення відкликати свою заяву та продовжити трудові відносини, просив позов задовольнити.

Рішенням Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 1 жовтня 2008 року № 256/ос про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника стрілецької команди ст. Знам’янка з оперативної роботи Знам’янського загону відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці. Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника стрілецької команди ст. Знам’янка з особового складу Знам’янського загону відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці з 1 жовтня 2008 року.

Стягнуто з Одеської залізниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 389 грн. 16 коп., моральну шкоду в розмірі 500 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1 тис. грн. Стягнуто з Одеської залізниці на користь держави 123 грн. 89 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 2 червня 2009 року рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 березня 2009 року в частині стягнення з Одеської залізниці на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, витрат на правову допомогу та стягнення на користь держави судового збору змінено.

Стягнуто з Одеської залізниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 441 грн. 78 коп., моральну шкоду в розмірі 500 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1 тис. грн. і судовий збір на користь держави – 44 грн. 42 коп. В іншій частині рішення Знам’янського міськрайонного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Одеська залізниця ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами була відсутня домовленість щодо дати та підстави звільнення, а сама заява про звільнення написана під тиском керівництва Одеської залізниці на останнього, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на звільнення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку, апеляційний суд посилався на те, що ОСОБА_3 перебував на обліку як безробітний у Знам’янському міськрайонному центрі зайнятості з 2 жовтня 2008 року до 2 квітня 2009 року й за цей час йому було виплачено матеріальне забезпечення в розмірі 7 947 грн. 38 коп., яке підлягає відшкодуванню Одеською залізницею у зв’язку з поновленням позивача на роботі.

Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства. Судами встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді заступника начальника стрілецької команди ст. Знам’янка з оперативної роботи Знам’янського загону відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці з 25 квітня 2006 року та був звільнений із займаної посади 1 жовтня 2008 за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін, яка мала місце в цьому випадку, оскільки ОСОБА_3 звернувся із заявою про припинення договору за угодою сторін.

У день прийняття заяви від ОСОБА_3 було видано наказ про його звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України, про що було повідомлено ОСОБА_3. Але під час ухвалення рішення суд не звернув уваги на те, що трудовий договір припинений за угодою сторін.

У такому випадку, на відміну від звільнення з ініціативи працівника за ст. 38 КЗпП України, можливість продовження роботи протягом двох тижнів та відкликання працівником заяви про звільнення законом не передбачена.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу Одеської залізниці на рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 2 червня 2009 року задовольнити.

Рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 2 червня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.