Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

ПОСТАНОВА “Про застосування умов договору до відносин, що виникли до його укладення”

0 2 488

Про застосування умов договору до відносин, що виникли до його укладення

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 березня 2011 року

Ч. 3 ст. 631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відносини, пов’язані з укладенням договору оренди земельної ділянки між сторонами виникли до укладення цього договору.

Положення статті 18 Закону України “Про оренду землі” (щодо чинності договору оренди землі після його державної реєстрації) та статті 15 Закону України “Про плату за землю” (щодо сплати земельного податку з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою) не встановлюють обмежень щодо поширення норми частини третьої статті 631 ЦК України на договори оренди землі.

Оспорювані позивачем умови договору оренди земельної ділянки спрямовані на реальне настання правових наслідків і не можуть бути визнані недійсними з підстав невідповідності вимогам, викладеним у частинах 1 та 5 ст. 203 ЦК України.

Порушення сторонами умов договору, на які посилається позивач, також не може бути підставою для визнання недійсною окремої його частини, оскільки ототожнення позивачем правових підстав недійсності правочину з підставами його розірвання (ст. 651 ЦК України) є помилковими.

Такі підстави є різними за своєю правовою природою та характером правовідносин.

Верховний Суд України, розглянувши заяву дочірнього підприємства “ЕнергоСвіт” товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нігма” про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2010 року в справі № 51/600 за позовом дочірнього підприємства “ЕнергоСвіт” товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нігма” до Київської міської ради, третя особа – Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про визнання частково недійсним договору оренди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2009 року дочірнє підприємство “ЕнергоСвіт” товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нігма” (далі – ДП “ЕнергоСвіт” ТОВ “Будівельна компанія “Нігма”) звернулося до суду із позовом до Київської міської ради (далі – КМР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (далі – ГУ земельних ресурсів КМДА), про визнання недійсними пунктів 4.3 та 4.4 договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року, якими передбачено, що у випадку непідписання орендарем договору оренди протягом п’яти місяців з моменту набрання чинності рішенням КМР розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а після закінчення цього періоду орендна плата сплачується відповідно до умов договору.

З урахуванням прийнятих судом змін та уточнень позов мотивовано тим, що вказані умови договору оренди не відповідають вимогам статті 18 Закону України “Про оренду землі” та статті 15 Закону України “Про плату за землю”, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки містять зобов’язання сторони, яке неможливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов’язання, вже відбулась, та фактично встановлюють сплату непропорційно великого розміру санкцій за несвоєчасне укладання договору оренди, а тому відповідно до частини першої статті 215, частин першої та п’ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) є недійсними.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року рішення господарського суду м. Києва від 12 квітня 2010 року скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсними пункти 4.3 та 4.4 договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року, укладеного між ДП “ЕнергоСвіт” ТОВ “Будівельна компанія “Нігма” та КМР.

Виший господарський суд України постановою від 26 жовтня 2010 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року, а рішення господарського суду м. Києва від 12 квітня 2010 року залишив у силі.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2010 року з підстав, передбачених статтею 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ДП “ЕнергоСвіт” ТОВ “Будівельна компанія “Нігма”, просило скасувати цю постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини першої статті 215, частин першої та п’ятої статті 203, частини третьої статті 631 ЦК України, статті 15 Закону України “Про плату за землю”, статті 18 Закону України “Про оренду землі”.

До поданої заяви заявник долучив копії трьох постанов Вищого господарського суду України в аналогічних справах: від 9 червня 2009 року в справі № 4/390; від 20 січня 2010 року в справі № 36/264; від 2 червня 2009 року в справі № 32/298. У цих постановах висловлено протилежну правову позицію, згідно з якою подібні умови договору оренди землі є недійсними, оскільки не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою і п’ятою статті 203 ЦК Українистатті 18 Закону України “Про оренду землі”, статті 15 Закону України “Про плату за землю”.

Ухвалою від 2 грудня 2010 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 51/600 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Господарськими судами встановлено, що 15 липня 2004 року КМР прийняла рішення № 457/1867 “Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві”. Пунктом 7 статті 28 цього рішення було передбачено, що в разі якщо договір оренди земельної ділянки не підписаний зацікавленою особою в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням КМР про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше 10 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

12 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1109 га … на підставі рішення КМР від 27 грудня 2007 року № 1614/4447 про передачу зазначеної земельної ділянки в довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудованими офісними та торговельними приміщеннями.

18 вересня 2008 року вказаний договір було зареєстровано в ГУ земельних ресурсів КМДА.

Відповідно до пункту 4.2 цього договору річну орендну плату за земельну ділянку встановлено в розмірі 11,25 відсотка від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

В пункті 4.3 цього договору сторонами було узгоджено, що у випадку, якщо цей договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набрання чинності рішенням КМР, розмір орендної плати (зазначений у пункті 4.2 договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з пунктом 4.4 цього договору після закінчення періоду, за який сплачується орендна плата у п’ятикратному розмірі, орендна плата розраховується та сплачується відповідно до пункту 4.2 договору.

Ці умови договору відповідають рішенню КМР від 15 липня 2004 року № 457/1867, законність якого не було оскаржено в установленому законом порядку та яке є обов’язковим до виконання на відповідній території.

Недійсність умов пунктів 4.3 та 4.4 договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року є предметом заявлених позивачем вимог.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

А відповідно до частин першої та п’ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Умови договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року (зокрема щодо розміру орендної плати) були узгоджені сторонами в порядку та згідно з вимогами статей 179 та 181 ГК України. При цьому позивач (ДП “ЕнергоСвіт” ТОВ “Будівельна компанія “Нігма”) не заперечував проти таких умов договору, протокол розбіжностей не складав.

Частиною третьої статті 631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відносини, пов’язані з укладенням договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року, між сторонами (КМР та ДП “ЕнергоСвіт” ТОВ “Будівельна компанія “Нігма”) виникли до укладення цього договору.

Положення статті 18 Закону України “Про оренду землі” (щодо чинності договору оренди землі після його державної реєстрації) та статті 15 Закону України “Про плату за землю” (щодо сплати земельного податку з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою) не встановлюють обмежень щодо поширення норми частини третьої статті 631 ЦК України на договори оренди землі.

Факт порушення на час підписання договору оренди земельної ділянки передбаченого рішенням КМР від 15 липня 2004 року № 457/1867 строку для укладення цього договору, стосовно якого встановлено зобов’язання про сплату підвищеного розміру орендної плати на відповідний період, не впливає на можливість орендаря виконати вказане зобов’язання зі сплати орендної плати.

Оспорювані позивачем умови пунктів 4.3, 4.4 договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року спрямовані на реальне настання правових наслідків і не можуть бути визнані недійсними з підстав невідповідності вимогам, викладеним у частинах першій та п’ятій статті 203 ЦК України.

Порушення сторонами умов договору, на які посилається позивач, також не може бути підставою для визнання недійсною окремої його частини, оскільки ототожнення позивачем правових підстав недійсності правочину з підставами його розірвання (стаття 651 ЦК України) є помилковими.

Такі підстави є різними за своєю правовою природою та характером правовідносин.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року та залишаючи в силі рішення господарського суду м. Києва від 12 квітня 2010 року, Вищий господарський суд України виходив з того, що умови пунктів 4.3 та 4.4 договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року не суперечать вимогам чинного законодавства.

На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого господарського суду України є правильним.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального права, то в задоволенні заяви ДП “ЕнергоСвіт” ТОВ “Будівельна компанія “Нігма” про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2010 року слід відмовити.

Керуючись статтями 111-23, 111-24 та 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні заяви дочірнього підприємства “ЕнергоСвіт” товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нігма” про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2010 року у справі № 51/600.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

Теги:

ЕнергоСвіт, дочірнє підприємство, Верховний Суд України, Господарське судочинство, Господарський кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Нігма, Вищий господарський суд України, постанова Верховного суду України, судочинство, судова практика, практика Верховного Суду України, постанова про застосування умов договору

Залиште коментар