Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова “Про визнання неправомірними рішень та дій посадових осіб митниці”

0 148

Про визнання неправомірними рішень та дій посадових осіб митниці

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 22 червня 2010 року

СНорми права не дають підстав до висновку про виключення з компетенції адміністративних судів спорів про бездіяльність чи незаконні дії органів влади, їх посадових чи службових осіб з огляду на стадійність прийняття кінцевого рішення. Помилковим є судження, що такі дії, бездіяльність знаходяться за межами публічно-правових відносин.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Приватного підприємства “Промдрагмет” (далі – Підприємство) справу за його позовом до Кіровоградської митниці, Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Держмитслужби України (далі – Центральне управління), Львівської митниці про визнання неправомірними рішень та дій, скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2008 року Підприємство звернулося до суду з позовом про: 1) визнання протиправною бездіяльності відповідачів, що полягала у невжитті заходів під час оформлення належного позивачу вантажу протягом періоду з 17 квітня 2008 року по 22 квітня 2008 року; у несвоєчасному проведенні досліджень; перевищенні граничних строків проведення досліджень зразків товару; ненаправленні відібраних зразків на дослідження або митного оформлення вантажу; затримці процесу митного оформлення; 2) визнання протиправними рішення та дій посадових осіб Львівської митниці щодо відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон товару Підприємства, щодо проведення огляду товару, відбору проб та зразків товару для досліджень; 3) скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209080220/2008/000004 від 8 червня 2008 року та № 209080220/2008/000006 від 9 червня 2008 року; актів про проведення митного огляду товарів, що переміщувались за вантажно-митними деклараціями № 901000002/8/3646 від 10 червня 2008 року та № 901000002/8/3672 від 10 червня 2008 року; актів взяття проб та зразків товару від 10 червня 2008 року та 4 липня 2008 року.

Підприємство вважало, що посадовими особами Кіровоградської митниці безпідставно, в результаті протиправної бездіяльності затримано митне оформлення вантажу, чим порушено вимоги статті 78 Митного кодексу України.

Також, на його думку, є протиправною і бездіяльність Центрального управління, яке в порушення вимог пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1862 “Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками” перевищило встановлений законом граничний строк проведення досліджень відібраних зразків на 24 доби, чим протиправно затримало процес митного оформлення товару. В період 50 днів вантаж знаходився на складі тимчасового зберігання під митним контролем Кіровоградської митниці.

Крім того, Підприємство оскаржило дії посадових осіб Львівської митниці, які, на його думку, в порушення як національного законодавства (статей 41, 55, 75 Митного кодексу України), так і міждержавної угоди (Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі), провели повторну ідентифікацію товару з його експертним дослідженням. Львівська митниця незаконно видала картки-відмови у митному оформленні, що в сукупності з вищенаведеним призвело до розірвання міжнародного контракту.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 9 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2009 року, позов задовольнив повністю.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 березня 2010 року вищезгадані судові рішення скасував та прийняв нову про відмову в задоволенні позову.

У скарзі до Верховного Суду України Підприємство, посилаючись на неоднакове та неправильне в цій справі застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України та залишити в силі помилково скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Завданням перегляду судових рішень за винятковими обставинами є забезпечення однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскільки кінцевим результатом процедури митного оформлення є оформлення вантажно-митної декларації та пропуск товару через митний кордон, то саме діяльність митних органів на цьому етапі є публічно-правовою і може бути оскаржена в суді. Всі ж дії посадових осіб митної служби, які передують митному оформленню вантажу, не підлягають оскарженню в судовому порядку.

Такий висновок є помилковим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз приведених норм процесуального права, як і будь-які інші норми права не дають підстав до висновку про виключення з компетенції адміністративних судів спорів про бездіяльність чи незаконні дії органів влади, їх посадових чи службових осіб з огляду на стадійність прийняття кінцевого рішення. Помилковим є судження, що такі дії, бездіяльність знаходяться за межами публічно-правових відносин. Колегія суддів відмічає, що такий висновок суду касаційної інстанції протирічить частині 2 статті 124 Конституції України, згідно якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Водночас колегія суддів констатує, що судом касаційної інстанції при перевірці законності рішень судів першої та апеляційної інстанцій, порушені вимоги статті 220 КАС. Зокрема, касаційний суд не звернув увагу на дотримання судами попередніх інстанцій вимог пункту 1 статті 17 КАС. Так судом першої інстанції розглянуті вимоги Підприємства про визнання нечинними цілого ряду актів про проведення митного огляду та взяття проб та зразків товару для експертного дослідження. Зміст судових рішень не містить висновків, що акти є нормативно-правові чи правові акти індивідуальної дії, тобто мають правову характеристику, що відносить їх до об’єктів оскарження в адміністративному судочинстві. З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.

У зв’язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що всі ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню як незаконні, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі частини 2 статті 243 КАС.

Керуючись статтями 241243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Приватного підприємства “Промдрагмет” задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2010 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2009 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залиште коментар