Постанова “Про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів”

Автор Редактор в Сер 7, 2018

Господарське судочинство

Про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів

Верховний Суд України

П О С Т А Н О В А

від 4 липня 2011 року

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Верховний Суд України, розглянувши заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року в справі № 42/78-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс” до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про стягнення 778 713,71 грн,

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Фортекс” (далі – ТОВ “Фортекс”) звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило стягнути з публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (далі – ПАТ “УкрСиббанк”) 778 713,71 грн збитків у вигляді неодержаних ним доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку ПАТ “УкрСиббанк” умов кредитного договору № 11052905000 від 6 жовтня 2006 року, що полягало в неперерахуванні кредитного траншу на замовлення ТОВ “Фортекс”, внаслідок чого ТОВ “Фортекс” не одержало дохід у розмірі 778 713,71 грн, який могло би отримати від купівлі-продажу цінних паперів за кошти цього траншу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” збитки у вигляді неодержаного доходу в розмірі 778 713,71 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 1 березня 2011 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2010 року. Рішення господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2010 року залишив в силі. При цьому Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань за кредитним договором позивачу було завдано збитків у вигляді неодержаних доходів.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року з підстав, передбачених статтею 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ПАТ “УкрСиббанк”, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просило скасувати цю постанову та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

До поданої заяви ПАТ “УкрСиббанк” долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 7 жовтня 2010 року в справі № 14/1, від 16 квітня 2009 року в справі № 21/188/08-16/213/08, від 2 лютого 2011 року в справі № 2/29-10, від 2 липня 2009 року в справі № 10/216, – у яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 28 квітня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 42/78-10 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 6 жовтня 2006 року між ТОВ “Фортекс” (позивач) та ПАТ “УкрСиббанк” (відповідач) був укладений кредитний договір № 11052905000 (далі – кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов’язався надати позивачу, а позивач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що становить 2 400 000 грн.

Умовами кредитного договору передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за цим договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами в межах установленого ліміту кредиту та в межах установленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

У пункті 1.4 кредитного договору визначено цільове призначення (мета) кредиту: придбання нерухомості та основних засобів, у тому числі придбання корпоративних прав (акцій, пайової участі) на вторинному ринку. А пунктом 1.5 цього договору передбачено надання кредиту шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника в банку.

24 лютого 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” з листом № 18, у якому просило надати кредитний транш згідно із зазначеним договором.

Листом від 26 лютого 2009 року № 1346 відповідач відмовив позивачу в кредитуванні на умовах кредитного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2009 року, такі дії відповідача були визнані неналежним виконанням умов кредитного договору та зобов’язано відповідача виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ “Фортекс” на умовах цього договору (справа № 02/843-59/86-09).

27 серпня 2009 року ТОВ “Фортекс” звернулося до ПАТ “УкрСиббанк” із замовленням № 68, у якому просило перерахувати кошти безпосередньо на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дельта”, з яким позивач уклав договір на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року та договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 63 від 10 жовтня 2008 року (з доповненням від 15 травня 2009 року). За умовами цих договорів ТОВ “Фортекс” доручило ТОВ „Дельта” (у подальшому – зберігач/повірений) укладати від імені товариства, за відповідну винагороду, договори купівлі-продажу цінних паперів на підставі замовлень товариства, а також відкрити і вести рахунок у цінних паперах, належних товариству, та обслуговувати операції за цим рахунком.

Однак вказане замовлення ТОВ “Фортекс” № 68 від 27 серпня 2009 року відповідачем не було виконано.

Предметом розгляду в даній справі є вимога ТОВ “Фортекс” про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” різниці між ціною пакетів акцій ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”, ВАТ “Укрнафта”, ВАТ “Алчевський металургійний завод”, ВАТ “Концерн “Стирол”, ВАТ “Акціонерний комерційний банк “Форум”, за яку було продано та могло бути придбано позивачем ці акції (відповідно до договору на брокерське обслуговування № Б-144/2008 від 10 жовтня 2008 року, додаткової угоди від 15 травня 2009 року та укладених замовлень-угод на придбання цінних паперів № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 24 та № 25 від 27 серпня 2009 року) на проведених 27 серпня 2009 року ВАТ “Українська біржа” біржових торгах, і ціною вказаних акцій, за яку вказані акції були продані та за яку позивач міг би їх продати на біржових торгах 7 квітня 2010 року.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з ПАТ “УкрСиббанк” на користь ТОВ “Фортекс” 778 713,71 грн неодержаних доходів, не звернув уваги на зазначені вимоги закону та на те, що апеляційним судом установлено правомірність відмови відповідача у наданні чергового траншу за заявкою від 27 серпня 2009 року з урахуванням умов пункту 1.5 кредитного договору та відсутність усіх елементів цивільно-правової відповідальності.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього суду в інших судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 14/1 та № 21/188/08-16/213/08, заява ПАТ “УкрСиббанк” підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року – скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 111-23 – 111-25 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року у справі № 42/78-10 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.