Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова “Про стягнення щорічної грошової допомоги”

0 84

Адміністративне судочинство

 

Про стягнення щорічної грошової допомоги

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 09 квітня 2012 р.

 

На думку Верховного Суду України, невиплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у повному розмірі викликана не протиправними діями управління праці та соціального захисту населення, а прийняттям законодавцем неконституційних положень. При цьому позивач не позбавлений можливості захистити своє право на отримання недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги в порядку, визначеному частиною третьою статті 152 Конституції України, – шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.

Верховний Суд України, розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (далі – управління ПСЗН), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі – ГУ Держказначейства), про стягнення щорічної грошової допомоги,

в с т а н о в и в:

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління ПСЗН і зобов’язати зазначене управління здійснити виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2005 рік – 2326 грн, за 2006 – 2542 грн, за 2007 – 2888 грн, а також зобов’язати ГУ Держказначейства забезпечити казначейське обслуговування управління ПСЗН для здійснення виплати вказаної грошової допомоги.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на положення частини п’ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII), відповідно до якої йому як інваліду війни II групи щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Позивач зазначав, що на порушення наведеної норми закону йому за 2005-2007 роки було здійснено виплату разової грошової допомоги у менших розмірах, які були встановлені законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є інвалідом війни II групи і відповідно до вимог частини п’ятої статті 13 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Позивач отримав таку допомогу у 2005 та 2006 роках у розмірі 330 грн, у 2007 році – 360 грн.

Торезький міський суд Донецької області постановою від 29 липня 2008 року позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправними дії управління ПСЗН і зобов’язав зазначене управління здійснити виплату недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2005 рік у розмірі 2326 грн, за 2007 рік – 2888 грн.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково – постановив стягнути з відповідача недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2888 грн за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вищий адміністративний суд України постановою від 21 січня 2010 року постанови судів першої та апеляційної інстанцій скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України виходив з положень статті 29 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі – Закон № 489-V), якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється інвалідам війни II групи в розмірі 360 грн.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення частини п’ятої статті 13 Закону № 3551-XII. Просить постанову Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2010 року скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження, виходив із того, що в доданих до заяви ОСОБА_1 ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення частини п’ятої статті 13 Закону України № 3551-XII.

У справах, рішення суду касаційної інстанції в яких додано до заяви, цей суд виходив із того, що відповідно до статті 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого частиною п’ятою статті 13 Закону № 3551-XII права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається, тому щорічна разова грошова допомога позивачу має виплачуватися в розмірах, встановлених зазначеним Законом.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку і вказав, що у 2007 році інвалідам війни ІІ групи виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону № 3551-XII здійснюється згідно з положеннями статті 29 Закону № 489-V у розмірі 360 грн.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із такого.

Частиною п’ятою статті 13 Закону № 3551-XII встановлено, що інвалідам війни II групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 13 статті 71 Закону № 489-V на 2007 рік зупинено дію частини п’ятої статті 13 Закону № 3551-XII в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, а статтею 29 Закону № 489-V встановлено виплату цієї допомоги інвалідам війни II групи в розмірі 360 грн.

Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 29 та пункту 13 статті 71 Закону № 489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені положення Закону № 489-V втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня 2007 року, а виплата щорічної разової грошової допомоги здійснювалася до 5 травня 2007 року, тобто в період, коли ці норми були чинними.

Отже, дії управління ПСЗН на час виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги були правомірними.

Такий висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями управління ПСЗН, а прийняттям законодавцем неконституційних положень.

При цьому позивач не позбавлений можливості захистити своє право на отримання недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги в порядку, визначеному частиною третьою статті 152 Конституції України, – шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.

Оскільки у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми матеріального права, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України 

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Теги:

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Конституція України, Закон України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік, Кодекс адміністративного судочинства України

Джерело:

ЮВУ №24

Залиште коментар