Постанова “Про правомірність встановлення договірної санкції”

Автор Редактор в Сер 7, 2018

Про правомірність встановлення договірної санкції

Верховний Суд України

П О С Т А Н О В А

від 22 листопада 2010 року

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов’язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2010 року в справі № 14/80-09-2056 за позовом закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” в особі філії у м. Одесі до фірми “Хімзахист” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення суми, та за зустрічним позовом фірми “Хімзахист” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” в особі філії у м. Одесі про визнання недійсним пункту договору,

в с т а н о в и в :

До Верховного Суду України звернулося закрите акціонерне товариство “Київстар” із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) від 03 березня 2010 року у справі № 14/80-09-2056. Заява мотивована тим, що суд касаційної інстанції у даній справі, застосувавши до спірних правовідносин ст. 546, ч. 3 ст. 549 ЦК України, дійшов висновку про те, що п. 8.3. договору генерального підряду № ГП01/2006 від 15 травня 2006 року про нарахування договірної санкції у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання не відповідає чинному законодавству і суперечить визначенню поняття штрафу та пені, принципам розумності та справедливості договору і порушує права та інтереси Відповідача. Разом з тим в аналогічних справах № 7-149-09-3025; № 49/01-08; № 05-104-08 за тих же обставин і застосувавши ті ж самі норми матеріального права Вищий господарський Суд України зробив протилежні висновки – що договірна санкція, яка нараховується у відсотках за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, відповідає вимогам закону.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України є договір, який в силу вимог частини 1 ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що 15 травня 2006 року між ЗАТ “Київстар Дж. Ес.Ем” та ТОВ “Хімзахист” укладено договір генерального підряду на будівництво об’єктів Київстар № ГП 01/2006 та відповідні додаткові угоди до генерального договору (далі – Договір).

Умовами Договору передбачено виконання підрядником комплексу робіт “під ключ” по будівництву об’єктів замовника та / або монтажу базових станцій на таких об’єктах за окремим додатками і в обумовлені Договором строки (п.1.1.). Замовник зобов’язується надати Підряднику необхідні для якісного і своєчасного виконання робіт вихідні дані (технічне завдання) (п. 2.1.1.). Роботи виконуються у строки, визначені у додаткових угодах Договору (п: 4.1), а перед початком робіт Підрядником сторони складають і підписують додаткову угоду до Договору з визначенням обсягів, строків і порядку їх виконання та вартість (п.5.1).

За порушення строків виконання робіт, передбачених додатковими угодами Договору, з вини Підрядника, Замовник має право нарахувати Підряднику договірну санкцію в розмірі 0,1% від вартості невиконаних або неналежно виконаних робіт за кожний день прострочення їх належного виконання (п.8.3).

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з частиною 4 ст.231 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб’єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань встановленням окремого виду відповідальності – договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, зокрема, передбаченої п. 8.3. договору генерального підряду на будівництво об’єктів “Київстар” № ГП 01/2006, яка не суперечить висновкам законодавства.

Враховуючи викладене, висновок Вищого господарського суду України про неправильне застосування сторонами договірної санкції у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання у п. 8.3 договору генерального підряду від 15 травня 2006 року є помилковим і протирічить вимогам законодавства.

За таких обставин заява закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 3 березня 2010 року – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-24, 111-25 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України,

п о с т а н о в и в:

Заяву закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 3 березня 2010 року в справі № 14/80-09-2056 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України.