Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова “Про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами”

0 631

Про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 травня 2010 року

Касаційний суд не обґрунтував, що обставини, на які посилався заявник, звертаючись до суду з відповідною заявою, не підпадають під поняття нововиявлених обставин.

Перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами в той час, коли на останнє подана апеляційна скарга, яка не направлялась для розгляду в апеляційному порядку і не могла бути розглянутою, виключається.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 – cправу за позовом ОСОБА_3 до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі – ОДПІ), Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області (далі – Виконком) та Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (далі – Голосіївська РДА), треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю “Аллонж” (далі – ТОВ), ОСОБА_4, про визнання неправомірними дій, відшкодування моральної шкоди та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОДПІ, в якому просив визнати неправомірними дії останньої щодо відмови у включенні до Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб відомостей про позивача як засновника Товариства з обмеженою відповідальністю “Дари ланів” та зобов’язати вчинити такі дії. Заявами від 24 червня 2007 року позивач доповнив позовні вимоги, пред’явивши вимоги до Виконкому та Голосіївської РДА, а також відмовився від позовних вимог до ОДПІ. З урахуванням останніх доповнень ОСОБА_3 просив: визнати протиправною бездіяльність Виконкому стосовно ненадання йому витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – Єдиний державний реєстр) щодо відомостей про ТОВ; зобов’язати Виконком надати зазначені витяг та довідку; відшкодувати з останнього моральну шкоду; визнати протиправними дії, реєстраційні дії та записи в Єдиному державному реєстрі Голосіївської РДА, державних реєстраторів зазначеної адміністрації щодо державної реєстрації змін до статуту ТОВ, внесення записів про зміни до відомостей про ТОВ та зобов’язати цю адміністрацію скасувати державну реєстрацію змін; внести до Єдиного державного реєстру зміни та зареєструвати їх, заборонити відмовляти у державній реєстрації цих змін з будь-яких підстав; включити до Єдиного державного реєстру записи про наявність у переліку засновників (учасників) ТОВ виключно двох осіб – ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та належність їм прав учасників та власників часток у статутному фонді ТОВ; скасувати записи про наявність у ТОВ інших учасників і розмірів статутного фонду; визначити порядок здійснення відповідачем указаних дій.

Постановою від 31 травня 2007 року Мукачівський районний суд Закарпатської області позов задовольнив частково. Цей же суд ухвалою від 26 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2009 року, частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасував постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 листопада 2009 року ці рішення скасував, заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами залишив без задоволення.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1 порушив питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України із залишенням у силі ухвали апеляційного суду. На обґрунтування зазначеного скаржник додав рішення касаційного суду, в якому, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга має бути частково задоволена з наступних підстав.

За змістом частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) право на касаційне оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки.

Як убачається з приписів чинного законодавства, судове рішення, яке оскаржується не залученою до розгляду справи особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, свобод, інтересів та обов’язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто та вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, свободи, інтереси та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

У порушення вимог статті 211 КАС Вищий адміністративний суд України, задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_6, який не брав участі у справі, не обґрунтував, зокрема: підстави такого задоволення; висновки, що права, свободи, інтереси та обов’язки скаржника, який став учасником ТОВ з 20 серпня 2007 року, придбавши частку в корпоративних правах ТОВ, могли бути порушені постановою суду від 31 травня 2007 року (прийнятою до укладення зазначеної угоди) та судовими рішеннями за результатом перегляду згаданої постанови за нововиявленими обставинами.

Крім того, суд касаційної інстанції всупереч вимог статті 220 КАС самостійно дослідив докази, встановив та визнав доведеними фактичні обставини, виходячи з яких зробив висновок про пропуск ОСОБА_2 строку для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Такі обставини не були встановлені скасованими судовими рішеннями.

Також є необґрунтованим висновок цього суду про те, що обставини, на які посилався ОСОБА_2, не є нововиявленими в розумінні статті 245 КАС.

Згаданий кодифікований акт не містить визначення нововиявлених обставин. Водночас серед підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у пункті 1 частини 2 статті 245 КАС зазначено істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Касаційний суд не обґрунтував, що обставини, на які посилався заявник, звертаючись до суду з відповідною заявою, не підпадають під поняття нововиявлених обставин.

У той же час, Вищий адміністративний суд України скасувавши рішення попередніх судів, ухвалених у порядку провадження за нововиявленими обставинами та залишивши без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, помилково не звернув уваги на порушення, допущені указаними судами під час розгляду справи.

За змістом статей 245 та 254 КАС перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку можливий щодо рішення, яке не набрало законної сили (умовно не набрало законної сили), а перегляд за нововиявленими обставинами – відносно рішення, що набрало законної сили. Таким чином, перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, в той час, коли на останнє подана апеляційна скарга, яка не направлялась для розгляду в апеляційному порядку і не могла бути розглянутою, виключається.

Водночас суд першої інстанції переглянув рішення у справі за нововиявленими обставинами, не дивлячись на те, що на момент відкриття провадження за заявою ОСОБА_2 ще не було вирішено питання стосовно апеляційної скарги Прокуратури Закарпатської області на це ж рішення суду.

Зазначене порушення залишилось без відповідної правової оцінки та наслідків зі сторони апеляційного суду, який погодився з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оскільки виник з корпоративних правовідносин між учасниками господарського товариства, а тому мав вирішуватися судами в порядку господарського судочинства.

Касаційний суд не звернув уваги на це порушення закону.

За таких обставин рішення Вищого адміністративного суду України не є законним, підлягає скасуванню із направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2009 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залиште коментар