Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Постанова “Про необхідність затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу зборами комітету кредиторів”

0 155

Про необхідність затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу

зборами комітету кредиторів

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

 від 26 вересня 2011 року

 

Протокол зборів комітету кредиторів від 20 жовтня 2010 року про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу Банк не підписав і за прийняте рішення не голосував, тому, згідно із статтею 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, рішення про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу вважається не прийнятим за відсутністю більшості голосів кредиторів, зареєстрованих на зборах.

Верховний Суд України, розглянувши заяву публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 року у справі № 16/209/09-26/89/10-12/263-10 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “УкрСпецТрейд Авто” про визнання його банкрутом,

в с т а н о в и в:

 

У серпні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “УкрСпецТрейд Авто” (далі – Товариство) звернулося до господарського суду Запорізької області з заявою про визнання його банкрутом.

Заява обгрунтовувалась тим, що в ході здійснення господарської діяльності Товариство неспроможне погасити власну кредиторську заборгованість перед кредиторами через недостатність коштів та майна, тому необхідне відновлення його платоспроможності відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15 вересня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство. Постановою цього ж суду від 19 травня 2010 року Товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 листопада 2010 року у справі № 16/209/09-26/89/10-12/263-10 ухвалу господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 року скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 листопада 2010 року у справі №16/209/09-26/89/10-12/263-10, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року в цій справі залишено без змін.

У заяві Банк просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 року у справі №16/209/09-26/89/10-12/263-10, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статей 25, 30, 32 Закону.

До поданої заяви заявник долучив копії постанов аналогічних справ № 29/243пд від 10 серпня 2010 року, № 8/244-09 від 30 вересня 2010 року, № 6/178 від 24 березня 2009 року, № Б26/21-09 (Б29/145-07) від 17 березня 2009 року, у яких, на його думку, висловлено протилежну правову позицію.

Ухвалою від 29 червня 2011 року Вищим господарським судом України допущено до провадження господарську справу № 16/209/09-26/89/10-12/263-10 для перегляду Верховним Судом України оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою господарського суду Запорізької області від 19 травня 2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О., на якого покладено виконання дій з ліквідації боржника відповідно до вимог Закону.

На виконання постанови ліквідатором до господарського суду надано звіт, ліквідаційний баланс банкрута, реєстр вимог кредиторів, документи, що підтверджують проведення ліквідаційної процедури, а також звіт арбітражного керуючого про оплату послуг та витрат ліквідатора. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року подані звіт та ліквідаційний баланс було затверджено.

Згідно з пунктом 8 статті 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, відповідно до вимог пункту 1 статті 23 Закону, укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом III “Ліквідаційна процедура”.

Реалізація майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, здійснюється у порядку, передбаченому Законом (частина перша статті 25).

Частиною другою статті 30 Закону встановлено, що ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Отже, ліквідатор без згоди комітету кредиторів не уповноважений реалізовувати майно банкрута у ліквідаційній процедурі.

Аналогічну правову позицію наведено Банком у постановах № 29/243пд від 10 серпня 2010 року, № 8/244-09 від 30 вересня 2010 року, № 6/178 від 24 березня 2009 року, № Б26/21-09 (Б29/145-07) від 17 березня 2009 року.

Матеріалами справи підтверджується продаж майна банкрута ліквідатором без згоди зборів комітету кредиторів.

За приписами частини четвертої статті 40 Закону підставою для припинення провадження у справі про банкрутство є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 Закону.

На підставі частини першої статті 32 Закону господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Частиною дев’ятою статті 16 Закону визначено, що рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті, а саме: кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21 квітня 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з 20576 голосами всіх кредиторів. Із них 20363 є голосами кредитора – Банку з грошовими вимогами до боржника в розмірі 21 569 268 грн 29 коп.

Протокол зборів комітету кредиторів від 20 жовтня 2010 року про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу Банк не підписав і за прийняте рішення не голосував, тому, згідно із статтею 16 Закону рішення про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу вважається не прийнятим за відсутністю більшості голосів кредиторів, зареєстрованих на зборах.

Висновок касаційного суду про те, що ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі відповідає вимогам Закону є необгрунтованим і помилковим.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього ж суду в аналогічних справах, то заява Банку підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-23, 111-24 та 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

 

п о с т а н о в и в:

Заяву публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 року у справі № 16/209/09-26/89/10-12/263-10 скасувати.

Справу № 16/209/09-26/89/10-12/263-10 направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена лише на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

 

Теги:

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Всеукраїнський Акціонерний Банк” , Господарський процесуальний кодекс України, Донецький апеляційний господарський суду

Джерело:

ЮВУ №52

Залиште коментар