Зі шкільної парти дітей вчать поважати закон. Про право як мистецтво добра і справедливості розповідають студентам у юридичних вишах. Та, опинившись у дорослому житті, доводиться переконуватись, що всі ці ідеали, як не прикро, в теорії. Вони не більш ніж мрія, до якої потрібно прагнути, досягнення котрої потребує витримки і титанічних зусиль.

У сучасному світі людині, навіть озброєній певними знаннями і досвідом, протистоїть ціла система зі своїм карально-примусовим апаратом. Сувора вітчизняна реальність змушує засумніватись у наявності добра та справедливості, коли повагу до закону декларують люди, які його ж безкарно зневажають…

Микола ГЛОТОВ, адвокат,
спеціальний кореспондент «ЮВУ» в м. Рівне

Спрощене оподаткування для малого підприємництва до 1 січня 2011 року

Більше 13 років тому з метою реалізації державної політики щодо розвитку та підтримки малого бізнесу, ефективного використання його можливостей щодо створення нових робочих місць, збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і взагалі успішного розвитку національної економіки було прийнято Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» №727 від 03.07.1998 р. (далі – Указ про спрощену систему оподаткування). Ним було запроваджено справляння єдиного податку з «дрібних» підприємців.

Протягом більше десяти років справляння зазначеного податку замінювало сплату цілого ряду податків і зборів. Його розміри, коливаючись від 20 до 200 грн на місяць, затверджувалися місцевими радами.

Правила справляння податку передбачали, що його сплату підприємці здійснювали щомісяця до 20 числа місяця, який передував тому, за який відбувалася сплата (до 20 січня за лютий і т.д.). Кошти сплачувались шляхом перерахування їх на окремий рахунок у відділеннях Державного казначейства України. Наступного дня після надходження від підприємців коштів єдиного податку відділення Державного казначейства України здійснювали їх розподіл. Зокрема, з отриманої суми податку самостійно робили перерахування в таких розмірах: до місцевого бюджету – 43%; до Пенсійного фонду України – 42%; на обов’язкове соціальне страхування – 15% (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4%) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Тобто при сплаті єдиного податку в сумі 200,00 грн кошти розподілялися таким чином: 86,00 грн (43%) до місцевого бюджету; 84,00 грн (42%) до Пенсійного фонду, 30,00 грн (15%) – на обов’язкове соціальне страхування. Згодом підприємців додатково зобов’язали сплачувати внески до Пенсійного фонду.

Тож Указом про спрощену систему оподаткування, виданим відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, органи Державного казначейства були наділені повноваженнями здійснювати розщеплення отриманих сум єдиного податку. Цей порядок діяв до 2011 року.

Спрощене оподаткування з 1 січня 2011 року

1 січня 2011 року в Україні змінився правовий порядок сплати підприємцями єдиного податку. Зокрема, набрали чинності Податковий кодекс України та Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суть змін, якщо узагальнити, зводилась до того, що підприємці мали відтепер сплачувати 43% нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету; 57% нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Зокрема, підпунктом 3 пункту 1 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було встановлено, що єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється. Тобто органам Державного казначейства України прямо і не двозначно було заборонено здійснювати такий розподіл коштів єдиного податку. Ця позиція була підтверджена і в постанові Кабінету Міністрів України №1196, якою 27 грудня 2010 року внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727» (далі – Постанова Кабінету Міністрів). Ці зміни (п. 6 Постанови Кабінету Міністрів) передбачали, що розподіл сплачених суб’єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється. Суб’єкт малого підприємництва сплачує: 43% нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету; 57% нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Проте, органи влади не поспішали виконувати закону.

Претензії податківців до підприємця

Підприємець, який здійснював надання правових послуг, 20 січня 2011 року сплатив на встановлений для сплати єдиного податку рахунок 86,00 грн – 43% від ставки податку 200,00 грн, затвердженої місцевою радою. Тобто здійснив оплату в тому порядку, який передбачав підпункт 3 пункту 1 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів. А 57% нарахованого єдиного податку він сплатив на рахунок органу Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Незважаючи на це, Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція у Волинській області (далі – Податкова інспекція) вважала, що підприємець у січні за лютий 2011 року мав сплатити не 86,00 грн єдиного податку, а повні 100% ставки податку в сумі 200,00 грн. Так, у листі-відповіді №8813/17-218/1506 на запит автора від 25.07.2011 року Податкова інспекція повідомила, що нею визначено підприємцю недоїмку зі сплати єдиного податку (з урахуванням існуючої переплати на кінець року 0,55 грн) в сумі 113,45 грн (ставка податку 200,00 грн мінус переплата 0,55 грн мінус сплачена сума 86,00 грн = 113,45 грн). Свою позицію посадовці цього органу мотивували тим, що станом на 01.01.2011 року в органах Державного казначейства України нові рахунки для зарахування сум єдиного податку не були відкриті. І тому зазначені кошти продовжували сплачуватись на рахунки, відкриті у попередньому бюджетному році до 7 лютого 2011 року, коли було відкрито нові рахунки. Саме у зв’язку із цим Податкова інспекція зазначала, що в період із 1 січня по 7 лютого 2011 року органи Державного казначейства України, незважаючи на приписи Податкового кодексу України, здійснювали розподіл сплачених суб’єктом малого підприємництва сум єдиного податку. Факт проведення в період із 1 січня по 7 лютого 2011 року розподілу платежів єдиного податку між місцевими бюджетами та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року, підтвердило і Головне управління Державного казначейства України у Волинській області (далі – ГУДКУ).

Дещо про законність

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 1.1 статті 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У зазначеному Кодексі містилась пряма і недвозначна норма (підпункт 3 пункту 1 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення»), яка забороняла органам Державного казначейства України здійснювати розподіл сплачених суб’єктом малого підприємництва сум єдиного податку з 1 січня 2011 року. Чому податківці не звернули уваги на передбачений у Кодексі порядок нарахування і сплати єдиного податку підприємцями і нарахували недоїмку, й вирішив з’ясувати підприємець, «пішовши» до суду.

Про справедливий суд

До суду було подано адміністративний позов. Підприємець оскаржив не лише нарахування Податковою інспекцією недоїмки зі сплати єдиного податку в сумі 113,45 грн, але й по своїй суті незаконне проведення ГУДКУ розподілу сплаченої ним суми єдиного податку 20 січня 2011 року за лютий 2011 року.

Варто відзначити, що під час огляду судом у судовому засіданні витягу з картки особового рахунку платника податку фізичної особи-підприємця було видно, що в ній містилась інформація про надходження на рахунок саме 86,00 грн (43%), а не іншої суми. Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що Податкова інспекція не довела правомірності своїх дій щодо нарахування позивачеві недоїмки зі сплати єдиного податку в сумі 113,45 грн і включення цієї недоїмки до картки особового рахунку платника податків. Тому 13 жовтня 2011 року суд своєю постановою по справі №2а/0370/2433/11 зобов’язав Податкову інспекцію виключити з картки особового рахунку платника податку фізичної особи-підприємця недоїмку зі сплати єдиного податку в сумі 113,45 грн. При цьому суд встановив, що підприємець виконав свій обов’язок зі сплати 43 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунок місцевого бюджету відповідно до порядку, встановленого з 1 січня 2011 року Податковим кодексом України і Постановою Кабінету Міністрів. Водночас, у частині позову до органу державного казначейства суд відмови підприємцю, мотивуючи тим, що права та інтереси позивача не порушені діями відповідача ГУДКУ, оскільки у даному випадку мало місце невиконання державою свого обов’язку щодо узгодження дій державних органів між собою всередині держави (фактично можна говорити про неналежну взаємодію державних органів всередині держави!!!).

«Сліпа» прокуратура?

Одночасно зі зверненням до суду підприємець скаржився на дії ГУДКУ в прокуратуру Волинської області, яка, проте, в діях посадових осіб казначейства порушень не виявила (лист №07/1-161-11). Через це наразі до Генеральної прокуратури України спрямовано відповідну скаргу. Адже, хто, як не органи прокуратури, повинні побачити, що посадовці казначейства порушили норми Податкового кодексу України? Нині незрозуміло, яким актом керувались чиновники, застосовуючи в 2011 році норми, які 1 січня 2011 року втратили чинність.

Що далі?

Вірогідно, що Податкова інспекція оскаржить постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку. Хоч і підстав для того немає. Наразі ж історія триває…

Наостанок хотілося б відзначити, що підприємець-автор цієї статті звернувся до суду в м. Луцьк, оскільки перебуває на обліку у Волинській області. При цьому на переїзди з Рівного до Луцька на засідання суду і листування було витрачено більше 150,00 грн, про компенсацію яких у суді питання не порушувала. Позов подавався у суд не через те, що автору цих рядків шкода було заплатити в бюджет 113,45 грн, а з принципу. Просто хотілось довести, що в Україні є право і закон. Виявилося є!!! Лишається сподіватись, що і чиновники виконавчої влади це з часом зрозуміють.

Теги: