Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Виконавче провадження по-новому, або Чи покращиться якість виконання судових рішень?

0 54

Виконавче провадження по-новому, або Чи покращиться якість виконання судових рішень?

Максим ІЛЛЮК

Пройшло вже два місяці з часу набрання чинності новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження». Чи вплинуло це на реальну ситуацію з виконанням судових рішень? На це питання спробували дати відповідь представники Державної виконавчої служби, підприємці та юристи під час «круглого столу», що відбувся днями в Києві. Ішлося також про захист прав сторін виконавчого процесу та перспективи розвитку законодавства про виконавче провадження.

Перші оцінки

Як зазначив перший заступник директора департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Олексій Соломко, нині можемо спостерігати певний нормативний «прорив» із реалізацією правосуддя в Україні. Головним досягненням оновленого Закону безперечно є те, що боржник вже не зможе легко ухилитися від виконання судових рішень. Якщо раніше майже кожна процесуальна дія мала погоджуватися державним виконавцем із боржником, то тепер лише суд, який виносив рішення, зможе сам вирішувати про можливість або неможливість його виконання.

Продовжуючи дану тему, представники ЮФ «Центр правового консалтингу» Андрій Коршун і Роман Кравченко, в свою чергу, зупинилися на питаннях нового Закону, що стосуються прав сторін процесу. Основним позитивом нової редакції Закону, на їх думку, є можливість безпосереднього доступу державного виконавця до баз даних і реєстрів, право державного виконавця на звернення до суду щодо обмеження у праві виїзду боржника за кордон, право накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника без прив’язки до виконання конкретного виду судових рішень, приведення законодавцем положень закону щодо права державного виконавця входити до житла чи іншого володіння боржника у відповідність до Конституції України. Очевидно, що всі зазначені зміни спрямовані на прискорення виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), вони суттєво збільшують обсяг прав державного виконавця при проведенні виконавчого провадження, але їх ґрунтовний аналіз і практична реалізація — це справа майбутнього. При цьому, як зазначалося, суперечливими є положення Закону стосовно права державного виконавця входити до житла чи іншого володіння боржника та відповідність їх Конституції України. Адже відповідно до ст. 5 Закону «Про виконавче провадження» в попередній редакції, державний виконавець також мав право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому порядок вирішення зазначеного питання визначався ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до ст.4 Закону об’єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов’язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Відзначалося й те (А. Коршун), що п. 6 ч. 3 ст. 11 нової редакції Закону державному виконавцю надано право накладати арешт на кошти боржника без прив’язки до виконання конкретного виду судових рішень. Проте зі змісту статей 52, 57 Закону № 2677-VI випливає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Отже, зазначені норми дають підстави вважати, що накладення арешту на кошти та інші цінності боржника здійснюється державним виконавцем у процесі виконавчого провадження з виконання виконавчих документів майнового характеру, а накладення арешту на кошти боржника з виконання судового рішення про зобов’язання вчинити певні дії, поновлення на роботі тощо навряд чи буде обґрунтованим і приведе до його реального виконання. Додамо, що однією із основних новацій Закону є скорочення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст. 22 Закону), а також визначення строків, з настанням яких починається відлік терміну для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Зупинення виконавчого провадження

Натомість головним стрижнем виступу директора ЮФ «Правозахисна консалтингова група» Олександра Кузя було розбіжності нової редакції Закону «Про виконавче провадження» зі старою редакцією того ж Закону. Зокрема, новим Законом державний виконавець задля забезпечення виконання рішення змушений буде застосовувати нові заходи примусового виконання, що передбачені пунктом 1 статті 32 цього Закону, а саме – звернення стягнення на майнові права боржника. При цьому, за словами О. Кузя, слід зазначити, що передбачивши звернення стягнення на майнові права боржника, новий Закон, на жаль, жодним чином взагалі не регулює та не регламентує цю процедуру. Внесено також окремі зміни щодо зупинення виконавчого провадження. Обов’язкове зупинення виконавчого провадження доповнено новою підставою (ст. 37): запровадження НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов’язань, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників банку, а також вимог кредиторові щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів. Змінено й окремі підстави для обов’язкового зупинення виконавчого провадження, зокрема: «подання до суду позову про виключення майна з акта опису і арешту» замінено на «зупинення судом реалізації арештованого майна»; «внесення касаційного подання прокурора на рішення суду» замінено на «прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду».

При тому, зауважує Олександр Кузь, якщо згідно зі старого редакцією Закону державний виконавець має право зупинити виконавче провадження в разі прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову у його відводі, призначення експертизи, надання сторонам строку для запрошення перекладача, то новий Закон таких підстав для зупинення вже не передбачає. Також відповідно до попередньої редакції Закону державний виконавець має право зупинити провадження в разі оголошення розшуку боржника, його майна, а вже відповідно до нової редакції Закону лише оголошення розшуку боржника-фізичної особи та транспортних засобів боржника є обставиною, що надає право державному виконавцю зупинити виконавче провадження. Постанову про зупинення виконавчого провадження, окрім начальника, тепер зможе затверджувати й заступник начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Крім того, новим Законом встановлено 3-денний строк для винесення постанови про поновлення виконавчого провадження після усунення обставин, які стали підставою для зупинення, тоді як попередня редакція Закону чітких строків поновлення виконавчого провадження не визначає.

Визначення вартості, оцінка майна боржника

Зміни торкнулися й оцінки арештованого майна: введено нове поняття «визначення вартості майна», що здійснюється державним виконавцем, тоді як «оцінка майна» здійснюється суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання; сторони мають право протягом десяти днів подати виконавцю заперечення щодо результатів визначення вартості майна або оцінки майна; повідомлення про результати визначення вартості майна або оцінки майна надсилаються сторонам рекомендованим листом; у разі заперечення стороною результатів оцінки майна виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна, витрати на яку несе сторона, що заперечує оцінку; у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку; звіт про оцінку є чинним протягом шести місяців, після чого оцінка проводиться повторно.

Називалися й інші відмінності обох законів. Так, відповідно до статті 76 нового Закону рішення про поновлення на роботі буде вважатися виконаним з дня видачі відповідного наказу або розпорядження, тоді як згідно з попередньою редакцією Закону таке рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв рішення про звільнення або переведення працівника. На думку експертів попередня, редакція Закону в частині виконання рішення про поновлення на роботі шляхом допущення працівника до виконання попередніх обов’язків є більш вдалою. Відсутність цього положення в новому Законі може призвести до виникнення проблем при поновленні працівника: де-юре він буде поновлений за наказом, а де-факто може бути недопущений до роботи.

Оскарження рішень посадових осіб ДВС

Торкалася розмова й положення щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб ДВС. Так, боржник за новим Законом взагалі втратив право на оскарження дій або бездіяльності державного виконавця до начальника органу ДВС або вищого керівництва ДВС. Встановлено, що стягувач та інші учасники виконавчого провадження (крім боржника) можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС не лише до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, чи до суду, а ще й до керівника відповідного органу ДВС вищого рівня. У той же час, боржник вправі подавати скарги у виконавчому провадженні виключно в судовому порядку. Крім того, в статті 82 нового Закону визначено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу ДВС. Натомість, цією ж нормою встановлено, що Департамент ДВС розглядатиме лише скарги на рішення, дії або бездіяльність начальників управлінь ДВС у регіонах, а рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи ДВС можуть бути оскаржені до керівництва органів ДВС лише якщо їх оскарження передбачено цим Законом. Таким чином, відповідно до норм нового Закону Департамент ДВС, як орган ДВС вищого рівня, по суті, не розглядає скарги стягувачів та інших учасників виконавчого провадження на дії або бездіяльність державного виконавця.

Загалом же, на думку учасників «круглого столу», попри окремі недоліки нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», в цілому ці зміни мають внести позитивні зрушення в процедуру примусового виконання рішень, хоча сам процес, на жаль, не відбувся. На думку ще одного учасника семінару – адвоката ЮФ «Magisters» Олександра Скляренка – Закон «Про виконавче провадження» в новій редакції містить більше можливостей для забезпечення повного й належного виконання судових рішень. Зміни до Закону дали можливість співробітникам ДВС суттєвіше впливати на боржника, звісно, в рамках законності. Висловлювалися й сподівання А. Олефіренко, що не за горами часи, коли в Україні з’явиться і приватна виконавча служба, яка вже сьогодні існує в Росії, Угорщині, Білорусі та інших країнах.

Теги:

Правові відносини, виконавче провадження, виконная судових рішень, Закон України “Про виконавче провадження”

Джерело:

ЮВУ №22 (830)

Аналітична юриспруденція

    Джерело:

    ЮВУ №22 (830)

    Залиште коментар