Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Увага!  Розширено коло близьких осіб та членів сім’ї суб’єктів декларування

4

У змінах, які внесені у Закон України “Про запобігання корупції” (далі – Закон) та набрали чинності 18 жовтня 2019 року значно розширено коло близьких осіб та членів сім’ї суб’єктів декларування, зокрема:

 

“близькі особи – члени сім’ї суб’єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також:

чоловік, дружина,

батько, мати, вітчим, мачуха,

син, дочка, пасинок, падчерка,

рідний та двоюрідний брати[1], рідна та двоюрідна сестри[2],

рідний брат та сестра дружини (чоловіка)[3],

племінник, племінниця[4],

рідний дядько, рідна тітка[5],

дід, баба, прадід, прабаба,

внук, внучка, правнук, правнучка,

зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха,

батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки)[6],

усиновлювач чи усиновлений,

опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта”.

Визначення змісту поняття «близькі особи» має значення, зокрема, для правильного застосування статей 23 (обмеження щодо одержання подарунків) і 27 (обмеження щодо спільної роботи близьких осіб) Закону «Про запобігання корупції». Поняття «близькі особи» не є тотожним поняттю «члени сім’ї».

“члени сім’ї:

особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб’єкта до досягнення ними повноліття – незалежно від спільного проживання із суб’єктом;
будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі“.

Для визначення факту «спільного проживання» слід оцінити, зокрема: наявність чи відсутність законних шлюбних відносин цих осіб з іншими особами; характер відносин між особами; наявність у кожної з них власного чи орендованого житла; тривалість і безперервність чи періодичність спільного проживання; проведення заручин і відкритість стосунків для оточуючих.

Для з’ясування наявності ознаки «спільного побуту» треба визначитись з питаннями про: характер і ступінь спільного побуту; участь в утриманні спільного житла (скажімо, чи здійснюється дольова оплата за оренду житла і комунальні послуги), у виконанні домашніх робіт, у комунікації з надавачами комунальних послуг тощо.

Для встановлення наявності «взаємних прав та обов’язків» важливим є з’ясування питань щодо наявності:

шлюбних відносин між ними в минулому;

майна, набутого ними за час спільного проживання (ст. 74 Сімейного Кодексу), або договору про поділ майна, що є в спільній частковій власності (ст. 367 Цивільного Кодексу);

спільних або всиновлених (ч. 5 ст. 211 Сімейного Кодексу) чи прийнятих на виховання (ст. 252 Сімейного Кодексу) дітей, у т.ч. з визнанням батьківства чи материнства за рішенням суду (статті 128, 131 Сімейного Кодексу), тощо.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги Закону України «Про запобігання корупції», відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Для вимог фінансового контролю членами сім’ї суб’єкта декларування тепер вважаються його неповнолітні діти незалежно від спільного проживання, пов’язаності спільним побутом та наявності взаємних прав та обов’язків.

Варто звернути увагу, що відтепер суб’єкт декларування упродовж семи днів після подання декларації має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів.

Новим є те, що повідомлення про суттєві зміни у майновому стані подають не всі суб’єкти декларування, які є службовими особами, а лише ті, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єкти декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків.

Зміни до статей 46, 52 Закону України “Про запобігання корупції” вводяться в дію з 1 січня 2020 року.

Крім того, Закон звузив коло осіб, стосовно яких Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) має право складати адмінпротоколи про правопорушення, пов’язані з корупцією

Розмежовано повноважень зі складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, між уповноваженими посадовими особами Національного агентства та уповноваженими посадовими особами Національної поліції України.

Відтепер уповноважені особи НАЗК мають право складати адмінпротоколи лише стосовно осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. П

Повідомлення про адмінпорушення, пов’язані з корупцією, стосовно інших осіб мають направлятися до Національної поліції.

Під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у примітці до ст. 50 ЗУ «Про запобігання корупції».

Джерело: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18

Комментарии