У юридичному середовищі України котрий день поспіль активно обговорюються новації добору кандидатів на посаду судді уперше, які цього року запровадила ВККС. Найцікавішим є те, що бажаючі пройти кваліфікаційний іспит не стільки переймаються підготовкою до нього, скільки новими правилами прийому документів.

Першою найбільшою незручністю для тих, хто забажав розпочати суддівську професійну кар’єру, стала відмова ВККС приймати поштою їхні «особові справи». Тепер для того, щоб потрапити до списку бажаючих скласти кваліфікаційний іспит, кожному кандидату у судді слід особисто надавати повний пакет документів, передбачених законом «Про судоустрій і статус суддів». Причому, прийом проводиться не в центральній частині Києва, на вул. Липській чи Житомирській, як це було раніше, а, за висловлюваннями майбутніх претендентів у судді, «у чорта на кулічках». Що не далеко від істини, адже цього разу для того, щоб здати документи, кандидатам у судді з усіх куточків України слід діставатися окраїни Києва до будинку на вул. Поліська, 3-б.

Віднайти потрібну адресу навіть корінним киянам виявилося вкрай складною справою. Оскільки шукати доводиться в промисловій зоні, а єдиним орієнтиром є будівля колишньої військової частини, яка знаходиться під цілодобовим наглядом охоронців. Той, хто подолав заплутаний шлях до Поліської вулиці, не зможе одразу розпізнати приміщення приймальної комісії, тому що члени ВККС не здогадалися навіть вивісити на вулиці якісь розпізнавальні знаки. Залишається лише запитувати у охоронців військової частини про її місцезнаходження та вислухувати від них низку неприємних слів поряд із застереженнями про заборону наближення чужинців до стін державного стратегічного об’єкта. Саме через це прямо подати документи кандидати не мають можливості, оскільки прохід суворо заборонений навіть на подвір’я. Сотні кандидатів стоять на вулиці, біля житлових будинків, що знаходяться поруч просто неба, де немає туалетів, магазинів або будь-якої іншої інфраструктури, заважаючи місцевим мешканцям.

Однією з таких бажаючих пройти весь шлях кандидата у судді виявилася і голова судової асоціації України «Фундація сприяння правосуддю» Катерина Тарасова. Задля цього їй – жительці Києва, спершу довелося довго блукати промисловим районом у пошуках приймальної комісії, а потім тривалий час розпитувати у своїх «колег по нещастю», що другий день поспіль не могли здати документи, про всі тонкощі прийому кандидатів у судді.

«Виявилося, що таких, як я, дуже багато – майже дві з половиною тисячі. Якоїсь організації прийому документів ВККСУ взагалі не забезпечила. Самі кандидати в судді визначили зі свого складу особу, що формує так звану чергу – кожен, хто має намір подати документи, зазначає свої дані цій особі, їх послідовно записують. Кандидату повідомляється порядковий номер, за яким він пізніше (можливо, через добу, дві або три) матиме змогу зайти до приймальної комісії. Періодично, до цього скупчення народу виходить представник ВККС і забирає із собою групу з 15 осіб – цей співробітник проводить їх через територію режимного об’єкта до місця подачі документів. У разі, якщо кандидат за якихось причин не почув, коли його кличуть приєднатися до цієї 15-ки,– він викреслюється з черги і має повторно до неї записуватися. Коли ж я все-таки записалася у чергу під якимось тисячним номером, вирішила розпитати про необхідний пакет документів, адже цього разу змінився не лише спосіб та місце їх прийому, а й перелік. Відкриттям для мене стала нова форма медичної довідки у формі № 133/о, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 січня 2000 року та стосується лише претендентів на посади керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій. Останнє викликає купу запитань…».

Одне з них, чому майбутні судді, окрім загальноприйнятого огляду психіатра, повинні проходити обстеження у лікаря-терапевта, хірурга, невропатолога, отоларинголога, дерматолога та навіть офтальмолога? Адже, якщо у них виявляться, приміром, проблеми із зором, які вирішуються з допомогою носіння окулярів, невже це може стати підставою для відмови ВККС у допуску до кваліфікаційного іспиту, а, значить, і до омріяної посади судді? Виходить, що так. «Як на мене, це ознаки дискримінаційних вимог, які суперечать Конституції України, – вважає Катерина Тарасова. – Таке стало можливим через відсутність визначеного переліку хвороб, які визнані такими, що перешкоджають виконанню суддівських обов’язків».

Ситуація ускладнюється ще й тим, що пройти зазначений медогляд не вдасться у звичайній поліклініці за місцем реєстрації, адже такої форми довідку може надати лише та медична установа, яка є в наказах обласних управлінь охорони здоров’я. Тож доведеться добряче побігати кандидатам у судді, особливо тим, хто пройшов уже медогляд, але ще не встиг здати документи до приймальної комісії. Адже 23 квітня ВККС встановила нову форму медичної довідки № 133/о у зв’язку із набранням чинності наказом Міністерства охорони здоров’я України № 147 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів та спеціальної перевірки осіб, які претендують на посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування», який чомусь був прийнятий ще 2 березня 2012 року. Відтак, довідки старого зразка з 24 квітня – за 3 дні до завершення строку подання документів кандидатами у судді, уже прийматися не будуть. Абсурд, чи не так?

Окрім цього не зрозумілою залишається також вимога щодо трудового стажу в галузі права. Адже ні в Законі «Про судоустрій і статус суддів», ні в підзаконних актах не міститься точного переліку професій, на яких мали б працювати майбутні служителі Феміди. Відтак виникають запитання, а чи можна до стажу у галузі права віднести роботу потенційного кандидата у судді на посаді директора юридичної компанії, до компетенції якого входять здебільшого управлінські функції, а не безпосередньо правничі? Однозначну відповідь на це запитання надати важко. Тому й не виключено, що така неврегульованість зазначених моментів може відкрити нові можливості для відсіювання претендентів на одягнення суддівської мантії вже на стадії реєстрації документів.

Але найгіршим є те, що через необхідність особисто зареєструватися у приймальній комісії, яка складається всього лише з 8 чоловік, не всі бажаючі отримати право на складання кваліфікаційного іспиту (за неофіційними даними таких нараховується до трьох з половиною тисяч осіб) встигнуть це зробити до останнього дня прийому – 27 квітня. Тому люди вимушені ночувати біля будинку на вул. Поліська, 3-б, контролюючи наявність свого прізвища у списках черговості. За таких умов чомусь нікого з представників ВККС не цікавить, як приїжджі з інших міст та сіл України, чисельність яких переважає серед претендентів на суддівські посади, повинні діставатися Києва та залишатися у ньому протягом декількох днів. Байдуже їм і до того, що всі вони змушені відриватися від роботи лише задля того, щоб пройти цю принизливу бюрократичну процедуру.

Як на мене, після зіткнення з такими проблемами ще на початковій стадії, багатьом кандидатам просто не захочеться проходити весь шлях до посади судді. Чого, можливо, і очікують у ВККС, адже минулорічні результати кваліфікаційних іспитів довели, що успішно їх скласти вдалося далеко не випадковим людям.

Олександра ТИМОЩУК