Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Щодо призначення покарання за замах на злочин

0 37

 

При призначенні покарання особам, винним у вчиненні замаху на злочин, за який у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України альтернативно передбачено захід примусу − довічне позбавлення волі, правила ч. 3 ст. 68 цього Кодексу не застосовуються, оскільки найбільш суворим видом покарання у санкції закону залишається довічне позбавлення волі, а воно є таким, що виключає можливість визначення його двох третин. У такому випадку підлягають застосуванню лише правила ч. 4 ст. 68 КК України.

Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційні скарги прокурора та засудженого на ухвалу апеляційного суду.

Відповідно до вироку місцевого суду, який апеляційний суд залишив без змін, особа була засуджена за ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України (закінчений замах на умисне вбивство двох осіб) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

У касаційній скарзі прокурора та засудженого, зокрема, йшлося про те, що місцевий суд не дотримався приписів ч. 3 ст. 68 КК України, з урахуванням яких максимальний строк позбавлення волі за злочин, вчинений особою, не може перевищувати 10 років, а суд апеляційної інстанції залишив це поза увагою.

Як зазначається в постанові Об’єднаної палати ККС ВС, обираючи розмір покарання засудженому, суд мав вирішити питання щодо співвідношення норм Загальної та Особливої частин КК України, зокрема ст. 68 і ч. 2 ст. 115 цього Кодексу.

Згідно із санкцією ч. 2 ст. 115 КК України найбільш суворим видом покарання за вчинення злочинів, передбачених у диспозиції цієї статті, є покарання у виді довічного позбавлення волі. Це покарання безстрокове, тобто не має строкового виміру.

З огляду на системний аналіз положень частин 3 та 4 ст. 68 КК України закон або зобов’язує суд знизити розмір (ч. 3), або забороняє застосувати (ч. 4), але виключно лише один і лише найбільш суворий вид основного покарання з числа тих, що передбачені у відповідній санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. З цього випливає, що за одним кримінальним провадженням стосовно одного і того самого діяння і щодо однієї і тієї самої особи, яка вчинила це діяння, вказані положення не можуть бути застосовані двічі − й до найбільш суворого, й до менш суворого покарання, які альтернативно передбачені у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

Отже, якщо в санкції норми Особливої частини КК України альтернативно передбачено довічне позбавлення волі, то положення ч. 3 ст. 68 цього Кодексу не можуть застосовуватися до таких осіб виходячи з максимального покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки найбільш суворим видом покарання, передбаченим санкцією, залишається довічне позбавлення волі, а це покарання є таким, що виключає можливість визначення його двох третин.

Виключення законодавцем можливості призначення покарання у виді довічного позбавлення волі за незакінчений злочин (ч. 4 ст. 68 КК України) є окремою особливою формою (способом) пом’якшення покарання за окремі види незакінченого злочину, яка застосовується окремо від інших способів пом’якшення покарання, та не виключає можливості застосування іншого менш суворого виду покарання, що в них міститься.

За таких обставин при призначенні покарання за вчинення замаху на злочин, за який найсуворішим покаранням є довічне позбавлення волі, застосуванню підлягає ч. 4 ст. 68 КК України, а не ч. 3 цієї статті. При цьому менш суворі, ніж довічне позбавлення волі, покарання можуть бути призначені в максимальному розмірі, визначеному санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, адже за таких умов вони завжди належать до числа менш суворих.

Водночас колегія суддів погодилася з викладеними в касаційній скарзі прокурора доводами про порушення судами ст. 416 КПК України при призначенні особі покарання. Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд скасував вирок місцевого суду, яким особу було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років, і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Указаний вирок було скасовано на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Висновків про м’якість призначеного покарання апеляційний суд не робив.

За результатами нового судового розгляду за тим же обсягом обвинувачення, визнаного доведеним, місцевий суд призначив особі покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, що є більш суворим, ніж те, що було обрано за попереднім вироком. Апеляційний суд, переглядаючи вирок, не усунув зазначених порушень закону.

Об’єднана палата ККС ВС змінила вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів, зменшивши призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі до 11 років.

Детальніше з текстом постанови у справі № 664/425/16-к (провадження № 5790кмо18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86162661.

Залиште коментар