Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Як відбувалося нищення української мови

0 22
Як відбувалося нищення української мови. Історія появи актів, що були спрямовані проти використання та розповсюдження української мови. Це відбувалося офіційно, жорстко, послідовно. На жаль такого переліку ви не побачите в підручниках з держави і права, не почуєте у виступах політиків, продажних сепаратистів. Редакція ЮВУ наводить перелік історичних подій, які свідчили про боротьби з українською мовою на теренах України. Таким чином відбувалося намагання знищити Україну. Лише сама назва нормативних актів надає певне уявлення про правові, економічні, соціальні і політичні засади боротьби з нашою мовою, з памят’ю народу, його культурою, побутом. Лишилися тільки ментальність народу та праця, які й надали можливість мові і самому народові вижити, утриматись, розвинутись. Отже перший документ це 1622 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» К. Ставровецького. 1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України. 1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на «кіевскія новыя книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших. 1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг. 1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження. 1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. 1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар. 1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл. 1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України. 1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання. 1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. 1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською. 1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні. 1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може». 1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою. 1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини. 1870 — роз’яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців «незаперечне повинно бути обрусіння». 1876 — Емський указ Олександра П про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. 1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. 1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях. 1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. 1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську. 1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей. 1876 — Емський указ Олександра П про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. 1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. 1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях. 1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. 1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську. 1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей. 1911 — постанова VII дворянського з’їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії. 1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси. 1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви. 1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша. 1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях. 1924 — закон Румунського королівства про зобов’язання всіх «румун», котрі «загубили матірну мову», давати освіту дітям лише в румунських школах. 1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові 1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації». 1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації». 1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців. 1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови. 1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У. 1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип»між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації. 1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів. 1960-1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії. 1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою. 1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві. 1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда». 1974 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію. 1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»). 1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), 1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи». 1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української. 1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову. 1989 — постанова ЦК КПРС про «Законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної». 1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону «Про мови народів СРСР», де російській мові надавався статус офіційної.

Залиште коментар