Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Свобода, рівність та гідність особи існують в нас і навколо нас

19

Правове забезпечення, власне, підтримка, охорона або захист невід’ємних благ особистості, якими є її свобода, рівність та гідність, мають розглядатися під кутом зору соціально-правового феномену цінності самої людини. Ці блага властиві кожному, хто вступає у соціальні відносини. Скільки мешканців у державі, стільки потенційних носіїв цих відносин. Це є аксіома. А ще аксіомою має бути те, що для кожного держава має віднайти можливість стати провідником або захисником у його житті, адже для держави чужого життя не буває.

Саме таким питанням було присвячено щорічну, четверту науково-практичну конференцію на тему «Свобода, рівність та гідність особи в правовій теорії та юридичній практиці», що відбулася нещодавно в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України. Зібравши практично кращих представників з теорії права та провідних спеціалістів з галузевих питань, цей форум ще раз довів, що у юридичних думках дефіциту немає. Правовий дефіцит, так би мовити, існує у діях, у відсутності єднання юристів та можновладців. Адже один одного вони не завжди чують або чують те, що бажають чути.

Основним модератором цієї чудової події, як і на попередніх форумах, став відділ теорії держави і права на чолі з незмінним керівником Наталією Оніщенко. У доповідях провідних юристів-теоретиків Анатолія Селіванова, Сергія Скрипнюка, Олександра Костенка, Євгена Куба, Олександра Батанова, Станислава Гусарева, Ніни Мяловицької, Олександра Тихомирова, Ігоря Усенка, Світлани Бобровник та у виступах інших відомих юристів прозвучала велика стурбованість щодо долі людини, її слабкої соціальної захищеності у непевні сучасні часи. А свій критичний виступ про питання рівності прав особи в законодавчі практиці заступник керівника апарату Верховної Ради України – керівник Головного юридичного управління Михайло Теплюк адресував й аудиторії, й собі, й практично усім суб’єктам законодавчої ініціативи. Адже йому, як нікому іншому відомі проблеми законотворення, законодавчі прогалини у питаннях рівності прав особи.

Події, що описували наші літературні генії, були б просто цікавою історією, якби з того часу щось змінилося. Але й у наш час, дивлячись на українських політиків, чиновників, ми бачимо і хлєстакових, і чичикових, і манілових, і ноздрьових, і коробочок, і плюшкіних, і собакевичів і т.д. Їх архетипи майже не змінилися з часів царської Росії.

Історичні порівняння, про які, до речі, йшлося на конференції, уособлюють гідність нації, її прагнення до рівності і свободи, що відбувається через перемоги та поразки, страждання та випробування. Як правило, тут завжди є незбіг історичних оцінок з точки зору прагнення свободи, рівності, гідності, адже вони кореспондуються з етноідентичністю, яка є різною в кожного етносу, кожній етногрупі. Травневі події цього року у різних містах України, пов’язані зі святкуванням Дня перемоги, цьому є підтвердженням. У західній частині країни, як відомо, «святкували» траур, а на сході – річницю перемоги у Вітчизняній війні.

Показовим також є визнання ОУН-УПА борцями за незалежність України. Як відомо, цей факт заперечується в одних колах й стверджується в інших. Нещодавно Вищий адміністративний суд України підтвердив рішення судів нижчих інстанцій, якими визнано законним указ колишнього Президента Віктора Ющенка (2005-2010 роки) про визнання воїнів Організації українських націоналістів і Української повстанської армії учасниками боротьби за незалежність України. У даному випадку йдеться не про окрему людину, не про героїзм тих чи інших постатей, а про гідне ставлення до людей, що у безвихідних умовах вели боротьбу проти військових сил, що діяли на теренах України, боролися за свободу і рівність.

У подієвих порівняннях свобода, рівність, як і гідність людини, як правило, перетворюються в об’єкт спекулятивних і необґрунтованих висновків. Мабуть, це відбувається тому, що у певних подіях людина поводитися себе найменшою мірою як гідна особа, коли в неї більше спрацьовує ментальні механізми, які пов’язані з ситуативним реагуванням на небезпеку, агресію, негативні виклики. Про небезпечну свободу, про феномен свавілля ми також маємо пам’ятати, адже свобода – це така річ, якої у моральної людини «багато не буває».

Слід відзначити, що уявлення про гідність, як правило, залежить від громадянської, корпоративної або етнонаціональної ідентичності. Так, рівність і гідність людини можна виміряти у загальносоціальному масштабі, корпоративному або індивідуальному рівнях. Важливо, щоб об’єкти порівняння не були вибірковими. У загальносоціальному масштабі це можливо зробити у порівнянні відкритості і прозорості декларування доходів. Зокрема, викликає гідне ставлення до фінансових статків українського президента, який заробив у 2012 році не менше, ніж президент США або президенти західноєвропейських країн. У той же час величезний розрив доходів між багатими і бідними в нашій державі викриває ідею рівності, свободи та конституційну позицію щодо гідних умов життя в нашій державі, утворює небезпеку громадянському миру в країні.

На корпоративному рівні можливо оцінити гідність державних службовців, що декларують одні статки, а користуються набагато більшими, як спотворену гідність. Про рівність взагалі годі й казати. Проте на індивідуальному рівні гідність людини кореспондується з етнонаціональною ідентичністю, розумінням себе як представника певної нації. Саме на цьому рівні існує найбільші розбіжності в оцінках людської гідності: від маргінальних до героїчних.

Охоронні норми щодо рівності, свободи та гідності базуються на презумпція природної цінності людини, яка викладена в Основному Законі Української держави (статті 3, 21, 23, 24). У Конституції України прямо заборонено: катування людини; жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження з людиною; застосування покарань, які є жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність людини; медичні, наукові чи інші досліди щодо людини без її вільної згоди. Слід відзначити, що гідність як об’єкт охорони й захисту у конституційних і міжнародних актах завжди поєднується зі свободою, недоторканністю особи, її прагненням бути рівною з іншими. Попри усе хотілося б вірити, що за багато років з дня народження наших геніїв українські та російські державні діячі та громадяни все ж таки припинять палкі суперечки про їх національну приналежність та візьмуть до уваги ту мудрість, якої вони нас вчили. Це сприяло б, зокрема, формуванню у нашому суспільстві нового правопорядку на основі поваги до свободи, рівності, гідності людини і процвітання народів.

 

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело:

ЮВУ

Комментарии