Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Рейтинг 2013

36

     Підбиваючи традиційно підсумки «юридичного року», ми не може не відмітити певні особливості  соціального часу, що вплинули й на його правовий контент.  2013 року наша країна, показавши готовність вийти з пострадянського маргінального стану й обрати європейський вектор розвитку, викликала реакцію світової спільноти. Але не вона, а російський політикум показав свою спритність у «боротьбі» за Україну. Відбулося розширення сфери абсолютного впливу Росії в нашій державі. Це є об’єктивний факт, як і те, що готовність Європи залучити у «свої обійми» українців не перетворилася у місію проведення адекватної європейської політики щодо Української держави.

     1 грудня, як відомо,  в Києві відбулося більш ніж півмільйонне народне віче, протестуючі заблокували Майдан Незалежності, вулицю Хрещатик, зайняли будівлю КМДА, спробували заблокувати Кабмін і Адміністрацію Президента. Біля АП на вулиці Банковій після організованих провокацій стався новий силовий розгін і масове побиття учасників Євромайдану і співробітників ЗМІ.  Постраждали десятки мирних громадян, у тому числі понад 40 журналістів, є поранені й серед співробітників правоохоронних органів.                                     

     Саме події і факти вказують на реальну трансформацію українського суспільства. Не варто перебільшувати значення ролі інститутів громадянського суспільства, вони ще занадто слабкі. Але факт діяльності Євромайдану має своє загальнодержавне значення. На часі формування інститутів громадянського суспільства, що зможуть стати альтернативними в опозиційному русі політичних змін у нашій державі.

      Наш рейтинг  намір розібратися у подієвому просторі,  дізнатися  про сутність певних  тенденцій, що відбуваються у професійному середовищи.

    2013 рік є надто складним і надто суперечливим, тому рейтинговий аналіз редакція проводила на підставі думок наших експертів, читачів та дописувачів.  Як джерела такого аналізу  редакція використала і результати інших рейтингів та експертних досліджень, проведених українськими інформаційними агенціями, аналітичними центрами.  Безперечно, до уваги бралися й думки членів редакційної ради ЮВУ.

     Рейтингування структуровано наступним чином:

 – п’ять найбільш вагомих позитивних правових подій року;

 – п’ять правових проблем року, що не знайшли свого вирішення;

– п’ять найбільш важливих нормативно-правових актів, значення яких не обмежується терміном одного року або дією в межах лише окремих правових відносин;

 

 – п’ять юристів, діяльність яких виявила їх активну професійну і громадську позицію;

– п’ять юридичних видань, що є фундаментальними і в той же час характерними, виходячи саме з умов року, що минає.

     Безумовно, не все може здаватися безспірним, не кожна подія може знайти адекватне сприйняття. Проте редакція намагалася не вдаватися до легковажних  міркувань, намагання отримати належний результат при кон’юнктурному аналізі своєрідних досягнень, надбань юридичних фірм або брендів.

 

Найбільш вагомі позитивні правові події року

 

  • Набуває поширення реалізація антикорупційного законодавства — вона стає публічною, системною, послідовною. Україна створила досить розвинену антикорупційну нормативну базу. І хоча корупція не зменшується, побільшало притягнених до відповідальності за корупційні правопорушення, відчутним є деякі ознаки. Так, лише корупційний скандал щодо ректора Національного університету податкової служби України Петра Мельника чого вартий. Експерти називають причину низької результативності антикорупційної політики не в нормативному, а в соціально-політичному напрямі, у першу чергу, у відсутності політичної волі (вона лише декларується), а правові методи управління замінюються силовими. Так, ефективність протидії корупції  залишається невисокою, що підтверджують авторитетні міжнародні рейтинги. Але в минулому році закладено базу щодо  реалізацї Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки.  Експерти нагадують, що у першу чергу потрібно зробити публічним Єдиний реєстр осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних діянь та публікувати декларації високопосадовців, суддів, керівників правоохоронних органів у мережі інтернет. Сьогодні доступ до реєстру мають лише мін’юстівський персонал та спеціалізовані правоохоронні органи, а декларації публікують лише в офіційних друкованих виданнях. На черзі збільшення розслідувань випадків корупції серед високопосадовців, зміни у недосконалій системі органів, що відповідають за впровадження антикорупційної політики. Національний антикорупційний комітет залишається великою мірою віртуальним органом, а Міністерство юстиції тимчасово перебрало на себе функції уповноваженого органу з антикорупційної політики. Робота громадських організацій може стати суттевим внеском в удосконалення антикорупційної політики. Зокрема, презентовані на численних заходах  результати моніторингу судових рішень у справах про корупційні правопорушення та моніторингу державної антикорупційної програми мають значний резонанс. Вони містять конструктивні пропозиції. Наприкінці року у Мін’юсті було проведено підсумкову нараду стосовно стану виконання вже згаданої державної програми. Тут йшлося, зокрема, про заходи у сфері надання адміністративних послуг, здійснення державних закупівель, формування негативного ставлення населення до проявів корупції шляхом проведення відповідних освітніх заходів, зниження рівня корупції у сферах підвищеного корупційного ризику (правоохоронній, медичній, земельній, освітній, а також сферах державних закупівель та державної служби). Було обговорено особливості організації діяльності спеціально уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції в державних органах та підприємствах, установах і організаціях. Мін’юст має підготувати та направити до КМУ пропозиції щодо активізації роботи з окремих напрямків виконання Програми.
  • Уникнення дефолту, небезпеку настання якого підкреслювали багато фінансистів, економістів та юристів. Дефолтні ризики не варто недооцінювати, але і переоцінювати теж не слід, хоча моніторити їх потрібно постійно, наголошують експерти. У своїх прогнозах уряд постійно намагається нав’язати ідею неминучості економічного зростання. Для економічного зростання мають бути вироблені моделі. Докризова українська модель зростання, що була грунтована на експортній експансії товарів з низькою доданою вартістю, безнадійно застаріла. Не спрацьовує і споживча модель — як домашні господарства, так і державний сектор вже витрачають на споживання понад 90% ВВП, і подальше зростання споживання практично неможливе внаслідок украй низького життєвого рівня населення (середня зарплата в Україні не перевищує 400 дол.). Щоб сформувати навіть помірне зростання національного продукту (на рівні 3-4%, заявлених урядом), потрібні були значні капіталовкладення. Експерти вважають, що частка інвестицій у структурі ВВП має бути не менше 20-22% від його розміру. Велику небезпеку мають постійні борги. Накопичення зовнішніх і внутрішніх боргових зобов’язань (нагадаємо: короткостроковий зовнішній державний і приватний борг України досяг більш ніж 62 млрд дол, що втричі перевищує рівень валових резервів НБУ). В Україні ж останніми роками відбувається безумовна концентрація власності в руках декількох олігархічних груп. У результаті маємо витіснення не лише іноземних, але і внутрішніх інвесторів, відсутність стимулів до модернізації і оновлення, погіршення фінансових результатів українських підприємств. У 2013 року Україна виплатила майже 6 мільярдів доларів. Імовірно, програми Міжнародного валютного фонду не будуть відновлені. На тлі подальшого уникнення дефолту потрібно переглянути фінансову ситуацію в контексті дотаціонних регіонів та регіонів-донорів бюджету. Адже найбільші східні регіони отримують і найбільші бюджетні дотації, а в західних регіонах відчутнім є отримання «сімейних» інвестицій із-за кордону від працюючих за кордоном українців.
    • Перехід на контрактну військову службу.  Презентувавши план реформування армії, відображений у «Білій книзі-2012», Міноборони почало комплектувати армію за контрактним принципом. Восени 2013 року відбувся останній призов до української армії. Надалі військових набиратимуть на контрактну службу. Вона може допомогти побудувати кар’єру — або у військовій частині, або в інших силових структурах. Військовослужбовці отримали право на гарантовану щорічну відпустку від 30-ти до 45-ти діб. На навчання до вузів їх приймають на пільгових умовах. На пенсію йдуть після 45 років. Їм почали реально підвищувати зарплату, але ось про надання службового житла поки що говорити зарано. На сьогодні майже 45 тис. військових знаходяться у чергах на отримання житла. Проте формування контрактного війська має призвести до технічної модернізації, підвищення інтенсивності бойової підготовки. А зосередженням лише на підвищенні соціальних стандартів для контрактників не можна розраховувати на отримання ефективного результату. Зараз, як відзначають експерти, Збройними силами керують за принципом найгіршого сценарію. Україні можуть загрожувати, наприклад, локальні конфлікти. І якщо хочемо мати Збройні сили в необхідній боєготовності, то їхнє формування повинно йти активно, відповідно до вимог часу.
    • Помилування політв’язнів. Президент Віктор Янукович помилував декількох засуджених, серед яких екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, колишній міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук, інші особи. Такі дії чинного Президента, як зазначають експерти,  стали несподіваними для його виборців та прихильників Партії регіонів. Адже панувала думка, що Юрій Луценко засуджений законно і що для його засудження були всі підстави. Відтепер прихильники  Президента опинились у тій ситуації, коли не знають, що думати: чи був все-таки пан Луценко незаконно засуджений, чи Віктор Янукович зробив помилку, що його звільнив.  Після звільнення Юрія Луценка постало питання про те, яке місце посяде колишній міністр серед опозиційних сил та як сприйме громадськість повернення Луценка в політику. Адже польові командири «помаранчевого» періоду чекали на нього, щоби хтось їх повернув до активного політичного життя, до роботи з людьми, до створення власного руху.
    • Посилення фінансового контролю. Економічні процеси, розвиток підприємництва та наведення ладу у боротьбі з корупцією вимагають прийняття радикальних заходів. Міністерство доходів і зборів України разом із Національною комісією з цінних паперів та Національною комісією регулювання ринків фінансових послуг підписали меморандум про обмін інформацією. Відтепер вони будуть отримувати інформацію з відомчих баз даних. Міністерство доходів, зокрема, матиме доступ до матеріалів перевірок у разі виявлення фактів порушення законодавства та звітної інформації для того, щоб забезпечити повноту оподаткування. Таким чином, планується запобігти податковим махінаціям та викрити неплатників податків, вважають наші експерти. Посилення адміністрування може призвести до посилення наглядових і каральних функцій. Якщо мова йде саме про посилення контролю, то, ймовірно, цей контроль буде поширюватися і на різні види діяльності. Але як що посилення контролю не приведе до кращої роботи, до того, щоб інформація, якою будуть обмінюватися установи, сприяла саме зрозумілості, прозорості фінансової системи, то може виникнути ситуація, яка буде використана під час президентських перегонів у 2015 році, вважають наші експерти.

 

 

  • Шанування воїнів УПА  всупереч твердженням деяких можновладців , що органи місцевого самоврядування на Західній Україні незаконно виплачують матеріальну допомогу ветеранам УПА з місцевих бюджетів. Потрібно виходити з того, що повага до цих воїнів набуває подальшого поширення в державі. І справа не в тому, що такі виплати можна робити лише за рахунок перевиконання місцевих бюджетів, як дехто вважає. Наші експерти зазначають, що виплати матеріальної допомоги ветеранам УПА на Західній Україні проводяться відповідно до чинного законодавства України. Якби це було не так, тоді матеріальні виплати було би неможливо здійснити. Тому, наприклад,  ініціатива мера Донецька Олександра Лук’янченка скасувати виплати матеріальної допомоги ветеранам УПА має політичний, а не юридичний характер. Експерти вважають, що якщо депутати Донецької міської ради звернуться до Президента чи до уряду з проханням скасувати матеріальну допомогу ветеранам УПА, їх звернення не буде задоволене. Якщо ж Президент або уряд самі вийдуть з подібними законодавчими ініціативами та протиставлять одну частину України іншій, це матиме катастрофічні наслідки для соціального миру в державі.

 

 

 

Правові проблеми року, що не знайшли позитивного вирішення

 

  • Рішення уряду зупинити євроінтеграцію. Як відомо, 21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 905-р, підписане Прем’єр-міністром Миколою Азаровим, в якому повідомлялося, що офіційний Київ вирішив припинити підготовку до підписання угоди про асоціацію з ЄС.

На думку наших експертів,  посилання на питання національної безпеки виводить дане рішення з компетенції уряду. Фактично, уряд зайшов на поле Президента, бо саме Президент, згідно зі статтею 106 Конституції, керує зовнішньою політикою і сферою національної безпеки держави. У розпорядженні міститься завдання міністерствам і відомствам, які суперечать завданням, що містяться у рішенні РНБО від 12 березня 2013 р. стосовно заходів з євроінтеграції. Це є сигналом, що ставить під сумнів роль Президента, відведену йому Конституцією. Якщо все це робиться з його згоди, тоді це ще гірше, адже  свідчить про розбалансування державного механізму, що є загрозою національній безпеці. Імовірність підписання угоди оцінювалася як досить низька, зазначали експерти, але проведення самой зустрічі на вищому рівні  — факт позитивний: це могло б допомогти Україні вийти зі смуги кризи довіри до керівництва України з боку Євросоюзу. Але у  короткостроковій перспективі нас чекає поглиблення взаємодії з Росією. Може йтися про підписання пакета договорів з Євра ЗЕС і подальше входження до Митного союзу під проводом Росії. За складної політичної ситуації, вважають експерти, Україна може перетвориться не на гравця, а на предмет геополітики.

 

  • Постійне загострення законотворчого процесу у Верховній Раді України.

Тут є багато чинників, які знижують ефективність роботи парламенту. Це й постійна проблема «особистого голосування»,  неприйняття низки еврозаконів, проведення засідання поза межами парламентської зали, а поширення практики позбавлення депутатського мандата через судові процедури, вже не кажучи про ціну депутатського мандата, вказує на те, якими «дорогими» є наші  депутати. Резонансним є рішення ВАСУ про позбавлення депутатських повноважень депутата від Партії регіонів Андрія Веревського. Так, суд задовольнив позов голови ВРУ Володимира Рибака. Як пояснив представник парламенту, депутат поєднував роботу у ВРУ з керуванням підприємством «Кернелл Холдинг», що підтверджено документами та рішеннями ради директорів.

І хоча кожного дня  в парламенті приймалося не менше 8 законодавчих актів, очільники фракцій підписали документ зі змінами до Регламенту роботи парламенту і розблокували Раду, але парламент втрачає свою роль як контролююча інстанція. Експерти зазначають, що низькою є ефективність парламентських слухань, практично не діє система парламентського контролю тощо. Тривале блокування Верховної Ради викликає занепокоєння виборців.

 

  • Обслуговування зовнішнього боргу.  Виплата зовнішніх боргів у 2013 році ставить нашу країну у складне становище. Щоб упоратися з усіма боргами, Україні необхідно або значно скорочувати державні витрати, або ж запроваджувати високі податки. Ні тим, ні іншим шляхом Україна не може йти без небезпеки негативних соціально-економічних наслідків, тому залишається позичати гроші й далі. Сьогодні, коли немає можливості отримати позику МВФ, Україна позичає гроші на міжнародних ринках шляхом випуску державних облігацій, але так виходить набагато дорожче. Якщо остання позика, яку ми отримали від МВФ у 2010 році, коштувала Україні 3,5% річних, то тепер ми позичаємо гроші під більш ніж 7,6%. Тобто ставка є удвічі вищою.
  • Державний  протекціонізм у зовнішній торгівлі. У 2013 році ключовою загрозою для міжнародної торгівлі став державний протекціонізм, впевнені у Світовій організації торгівлі. Зафіксована загроза всесвітнього захисту власних виробників має безпосереднє відношення до України. У минулому році наша країна вже подала заявку на зміну умов членства в СОТ, бажаючи змінити ввізні ставки щодо 371 товарної одиниці. Такий перегляд може стати найбільшим в історії СОТ, яка буде більш жорстко реагувати на спроби захищати свої ринки. Ключові члени СОТ раніше попереджали Україну про неможливість таких дій. Євросоюз вже закликав Україну скасувати рішення про запровадження захисного мита на імпорт автомобілів. Юристи оцінюють таку заяву як останнє попередження перед зверненням до арбітражу Світової організації торгівлі. Очевидно, що ЄС не прагне до загострення конфлікту, але вирішення цього питання на часі.
 

 

 

 

 

 

  • Державний борг з виплати заробітної платні В Україні не меншає заборгованість із заробітної плати. Так, ще у лютому 2013 року вона збільшилася майже на 10%, перевищивши 1 млрд гривень. Експерти вважають, що існують декілька причин цього явища. Основна – кризовий стан  економіки. Держбюджет не отримує достатньої кількості запланованих коштів, таким чином, витрати на виплату соціальних гарантій не фінансуються в повному обсязі. При цьому Кабмін вибирає неправильні пріоритети в роботі. Зараз фінансується дуже багато «непрофільних витрат» — збільшення коштів на утримання державної влади, Верховної Ради, в той же час у законах чітко виписано — першочерговими повинні бути виплати заробітних плат, пенсій. А на ділі виходить, що органи влади отримують всі блага за рахунок економії зарплат лікарів, вчителів, працівників культури, науки та інших. Щодо створення гарантійної установи на основі Фонду зайнятості, який у нас, за твердженнями пані Королевської, бездефіцитний, це зайвий раз підтверджує некомпетентність міністра, вважають експерти. Вихід зараз один — в першу чергу, перераховути кошти на погашення боргів, а лише потім здійснювати всі інші витрати — на поліпшення життя номенклатури. З іншого боку, необхідно посилити відповідальність, і тут своє слово повинна сказати прокуратура, щодо тих керівників підприємств, які несвоєчасно сплачують заробітну плату.

 

 

Юристи, діяльність яких виявила їх активну професійну і громадську позицію

Як відомо, у 2013 році було прийнято майже 600 нормативно-правових актів,  з них 248 є важливими. Тому встановити ступень важливості того чи іншого закону було досить складним завданням для наших експертів. Слід зазначити, що найбільш активні суб’єкти законодавчої ініціативи — Президент, КМУ,  народні депутати А. Кожемякин, П. Симоненко інші — надали великий привід для аналізу законодавчого матеріалу. Важливими з точки зору сьогодення є  низка законів України.  Але експерти вважають, що особливу увагу привертають наступні закони.

  • Закон України «Про внесення змін до ст. 98 Конститутції України»  від 19 вересня 2013 року № 586-VII. Відповідно до нього статтею 98 Конституції України визначено, що контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата. Раніше Основний Закон держави передбачав здійснення Рахунковою палатою контролю лише за використанням коштів Державного бюджету України, залишаючи поза цим контролем доходну частину бюджету, виконання якої є невід’ємною складовою бюджетного процесу. Здійснення контролю за виконанням державного бюджету як щодо доходної, так і щодо видаткової частини є вимогою основоположних міжнародних документів у сфері контролю державних фінансів.

     Покладання на  Рахункову палату як на незалежний орган повноважень щодо контролю за виконанням Державного бюджету України (як у частині видатків, так і в частині надходжень) забезпечує право всього суспільства на отримання повної, прозорої та об’єктивної інформації щодо стану національної економіки та державних фінансів.

  • Закон України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» від 24 жовтня 2013 року № 663-VII. Цей Закон є кодифікованим актом, що визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності ринку електричної енергії України та регулює відносини, що виникають у процесі його функціонування. Маючи досить великий обсяг та складну структуру, він вступив у силу з 25 листопада, а деяки статті з 1 липня 2017 року; ним вносяться зміни до 11 законів, у тому числі до Господарського Кодексу України. Завдяки цьому закону створюється нова інфраструктура енергоринку; суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електричної енергії, зобов’язані привести свою діяльність у відповідність із цим Законом протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.
  • Закон України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 19 грудня 2013 року № 712-VII. Цей закон визначає політичний компроміс між владою та Євромайданом, між правоохоронцями та учасниками мирних зібрань 21 листопада  2013 року і до дня набрання чинності цим Законом. Відповідного до вимог закону звільнюються від відповідальності особи, які були учасниками акцій протесту та масових заходів, щодо їхніх дій і рішень у зазначений період. Всі кримінальні провадження та провадження щодо вчинення адміністративних правопорушень, відкриті з приводу подій, визначених статтею 1 цього Закону, підлягають закриттю, а нові кримінальні провадження та провадження щодо вчинення адміністративних правопорушень не можуть бути відкриті.
  • Закон України «Про внесення змін до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння» від 19 листопада 2013 року № 693-VII. Відповідно до внесених змін передбачається, що керування автомобілем у нетверезому стані тягне за собою: накладення штрафу на водіїв від 200 до 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у грошовому еквіваленті – від 3 400 до     5 950 грн.); або позбавлення права керування від 1 до 2 років; або адміністративний арешт від 7 до 10 діб. Зазначимо, що на сьогодні для водіїв розмір штрафу становить 150-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2 550-3 400 грн. Повторне вчинення будь-якого з вищенаведених порушень протягом року тягне за собою позбавлення права керування ТЗ на строк від 2 до 3 років з оплатним вилученням ТЗ чи без такого або адміністративний арешт від 10 до 15 діб з оплатним вилученням ТЗ чи без такого. На сьогодні у разі повторного порушення для водіїв застосовуються й громадські роботи від 50 до 60 годин. Вчинення водієм порушення протягом року два рази й більше тягнуть за собою позбавлення права керування ТЗ на строк до 10 років з оплатним вилученням ТЗ та адміністративний арешт від 10 до 15 діб.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності» від 20.06.2013 року   № 353 року. Вказаним Законом вносяться зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Відтепер  контролюючий орган не має права без рішення суду зупинити діяльність підприємства. Підприємці звільняються від обтяжливих процедур оскарження в судах прийнятих рішень про накладення санкцій. Також Законом скасовується впровадження нового напряму експертизи проектів будівництва; органи пожежного нагляду позбавляються права брати участь у проведенні експертизи проектів будівництва; скасовується необхідність подання декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки щодо об’єктів будівництва, які введені в експлуатацію, а також щодо об’єктів, на які раніше органи пожежного нагляду видали відповідний дозвіл.

 

Найбільш важливих нормативно-правових актів, значення яких не обмежується терміном одного року або дією в межах лише окремих правових відносин

  • Микола Оніщук, доктор юридичних наук, почесний президент Інституту правової політики, ректор Національної школи суддів України. Його діяльність у минулому році була плідною. Як відомо, будучи у 2007-2010 р.р. міністром юстиції України, головою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, а у
    2002-2007 р.р. народним депутатом IV, V і VІ скликань, він не припинив свою творчу та громадську діяльність, незважаючи на політичні перипетії в державі. Він є автором більше 200 наукових праць, серед них наукові монографії. За його безпосередньої участі у минулому році відбулися важливі події у сфери правотворчої, видавничої діяльності, правового виховання і правової освіти. 
  • Микола Мельник, доктор юридичних наук, експерт Центру Разумкова. У минулому році провів важливі соціологічні спостереження щодо ефективності судової влади. Ним було відмічено, що найбільш незалежним судовим органом України є Верховний Суд. Це свідчить, зокрема, що Верховний Суд залишається стрижнем незалежності вітчизняної судової влади — істотно понівеченим у результаті судової реформи, але до кінця незламаним. Другим «стовпом» незалежності суддів було суддівське самоврядування, але реформа зруйнувала його до самої основи. Ключовою проблемою вітчизняного судочинства, вважає М. Мельник,  є проблема незалежності суддів. Точніше — їхньої залежності. Всі інші проблеми є похідними від неї. Будучи членом Конституційної Асамблеї, вийшов з її складу, обгрунтувавші своє рішення тим, що  півторарічний досвід її діяльності показав, що цей орган навряд чи зможе працювати продуктивно і видавати суспільно орієнтований продукт. Микола Мельник вважає деякі ініціативи Конституційної Асамблеї невчасними. Немає сенсу писати про розширення прав громадян, коли сьогодні силовим, жорстоким способом порушується право на мирні зібрання, коли право на захист майже не працює, а розподіл на законодавчу, судову і виконавчу владу практично не існує.
  • Олександр Волков,  екс-суддя Верховного Суду Українги стал відомою персоною 2013 р., виборюючи своє право на чесне і’мя. Адже виконання рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України», постановлене 9 січня, стало остаточним 27 травня 2013 р.. За характером допущених державою-відповідачем порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенції) це рішення безпрецедентне не лише для України, а й для діяльності ЄСПЛ загалом. Нагадаємо, суддю Верховного Суду України О.Волкова, який до того ж був заступником голови Ради суддів України, відігравав ключову роль у діяльності тоді ще політично нескореного суддівського самоврядування, було звільнено з посади судді за «порушення присяги» в розпал «судової реформи». Слід зазначити, що рішення ЄСПЛ у справі О.Волкова фактично «підриває» легітимність усіх рішень Верховної Ради, ухвалених із порушенням ст. 84 Конституції про особисте голосування депутатів. Примітно те, що ЄСПЛ не сприйняв позицію уряду України, який у своїх запереченнях стверджував, що вказані заявником проблеми функціонування правової системи значною мірою вирішені в результаті прийняття законів України «Про судоустрій і статус судів» від 7 липня 2010 р. та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів» від 5 червня 2012 р. ЄСПЛ дійшов висновку, що ці законодавчі кроки не вирішують проблем, виявлених під час розгляду справи О.Волкова. Тим самим ЄСПЛ фактично дав негативну оцінку всій так званій судовій реформі 2010 р.
  • Данило Курдельчук, відомий український юрист. Лише перерахування його громадських та професійних досягнень заслуговує поваги. Він почесний член правління Українсько-американської асоціації адвокатів, член Ради товаровиробників та роботодавців при Президентові України (1996–2000 рр.), член Президентської Ради Української асоціації міжнародного права, віце-президент Світового конгресу українських юристів, заступник голови Спілки юристів України. У минулому році він активно допомагав юристам, що спрямували свою громадську активність у сфері захисту професійних прав юристів.
  • Ігор Коліушко, експерт з публічного права. Він є головою правління Центру політико-правових реформ, викладач кафедри державно-правових наук факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія», народний
Комментарии