Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Інтернет під контролем: плани влади та перспективи інформпростору

14

Найбільшим своїм досягненням за останні два роки реформ влада вважає прийняття низки законів, які покликані покращити стан забезпечення права на доступ до інформації в Україні. Втім, на практиці реалізувати концепцію максимальної інформаційної відкритості держорганів для громадськості, на жаль, не вдалося через відсутність подальших кроків реалізації ухвалених законів. На додаток, посилився наступ на свободу слова в аудіовізуальних та друкованих ЗМІ України, що спричинило зростання інтернет-видань та блогів як вільного простору без цензурування. Але і з цим сплеском свободи слова вирішили впоратися провладні депутати, створивши законопроект, із схваленням якого нинішня парламентська більшість отримає контроль над інформаційним інтернет-простором.

Олександра Тимощук

Закриття без суду та слідства

 Йдеться про проект Закону № 6523 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання питань авторського права і суміжних прав», норми якого дозволять закривати протягом 7 днів без рішення суду сайти з “протизаконним” контентом. Технологічно це виглядатиме наступним чином. Суб’єкт авторських або суміжних прав з реальних або надуманих причин звертається до провайдера з вимогою припинити користування такими правами з боку гіпотетичного “порушника”, подавши при цьому комплект документів для обґрунтування такого «порушення». У цьому випадку провайдер повинен у дводенний термін попередити “порушника” про необхідність усунення порушення. Але якщо той продовжить розміщувати суперечливі об’єкти інтелектуальної власності або не надасть пояснювальні документі протягом двох наступних робочих днів, провайдер зобов’язаний заблокувати доступ до них або видалити їх. У разі, коли це технічно неможливо – обмежити або взагалі припинити надання послуг “порушнику”, іншими словами, закрити доступ до його сайта.

Якщо ж упродовж двох днів йому вдається надати обґрунтовані пояснення законності використання відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, провайдер передає Держслужбі інтелектуальної власності матеріали, отримані від обох сторін, а вона упродовж п’яти робочих днів за відсутності механізму розв’язання спору(!) ухвалює рішення, по суті, виключно на підставі поданих сторонами документів. У разі ухвалення негативного для «порушника» рішення провайдер упродовж одного робочого дня блокує доступ до відповідних об’єктів права або вилучає їх.

Залежність провайдерів

За таких умов можна у короткі терміни заблокувати усі сайти, на яких розміщується критична інформація діяльності влади, обмеживши свободу слова в Україні. «Тому приймати такий законопроект сьогодні вкрай небезпечно», — вважає народний депутата від НУ-НС Леся Оробець. На її думку, в разі його схвалення, нинішня парламентська більшість отримає контроль над інформаційним інтернет-простором, а також його комерційними ресурсами. «З одного боку, він дозволить безкарно «доїти» провайдерів під загрозою закриття сайтів їхніх клієнтів протягом тижня, з усіма відповідними ресурсними та іміджевими втратами. З іншого – закривати рота будь-якому опозиційному інтернет-виданню, яке напередодні виборів буде заважати владі неугодним контентом», — зазначає пані Оробець.

Подібні випадки вже траплялися в Україні. Так, саме через провайдерів (операторів телекомунікацій), які були постачальниками сигналу для телеканалів, вдалося припинити ефір декількох каналів у різних регіонах України (Харків, Одеса, Черкаси). Чому через них? Тому, що розмір їх ринку є дуже залежним від місцевої влади, адже основний дохід вони отримують від надання послуг кабельного телебачення та Інтернету мешканцям багатоквартирних будинків.

«Оскільки більшість будинків знаходиться на балансі міста, то нескладно уявити, що відсутність лояльності з боку провайдерів до органів місцевого самоврядування може призвести до втрати частини ринку, — пояснює експерт Харківської правозахисної групи з питань свободи враження поглядів Оксана Нестеренко. – Звичайно, самі оператори телекомунікацій заперечували наявність тиску з боку місцевої влади, зокрема, вимоги місцевих керманичів припинити постачання сигналу незалежним телеканалам. Крім цього, оператори телекомунікацій зауважили, що мова йде виключно про спір між суб’єктами господарювання. Разом з тим у цю версію важко повірити, адже у всіх трьох історіях у Харкові, Одесі та Черкасах йшлося про незалежні місцеві аудіовізуальні ЗМІ, які критикували діяльність місцевої влади. Крім того, у Харкові без ефіру залишилися одразу три телекомпанії й всі вони знаходилися в опозиції до місцевої влади».

Однак, якщо такі закриття під тиском органів місцевого самоврядування відбувалися на регіональному рівні, то із ухваленням зазначеного законопроекту така практика придушення свободи слова стане нормою для всієї України. Тому опозиційні депутати та правозахисники закликають провладну більшість у парламенті відкликати таку законодавчу ініціативу.

Попередні спроби інтернет-контролю

Щоправда, це була далеко не перша спроба влади отримати контроль над інтернет-простором. 18 жовтня минулого року парламентарі ухвалили  в першому читанні законопроект № 7132, який фактично є новою редакцією Закону «Про захист суспільної моралі». Конституційно-правовий аналіз його положень дозволяє стверджувати, що вони порушують такі основоположні конституційні принципи, як право на свободу вираження думок, свободу літературної, художньої, наукової творчості, академічну свободу, свободу інформації та принцип невтручання держави у діяльність суспільства. Підтвердженням цього є правові конструкції на кшталт: «за наявності рішення суду протягом доби забезпечувати технічними засобами видалення контенту, що завдає шкоди суспільній моралі, у тому числі дитячої порнографії, з національного сегмента мережі Інтернет, а за умов його розміщення поза межами України – надійне блокування доступу до нього з національного сегмента мережі Інтернет»; «право на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, моральному та психологічному стану людини» та інші.

«Необхідно звернути увагу також на той факт, що закріплення правових процедур, передбачених законом, зокрема: «здійснення моніторингу у сфері захисту суспільної моралі»; «створення Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних щодо стану суспільної моралі»; «здійснення аналізу процесів і тенденцій у сфері захисту суспільної моралі», порушує Конституцію України. Таким чином, влада намагається замість демократичної, правової держави побудувати авторитарну державу», — упевнена правозахисник Оксана Нестеренко.

На її думку, автори запропонованих змін прямо кажуть про можливість здійснювати «заходи… пропагандистської діяльності у сфері захисту суспільної моралі», а це означає, що автори порушують заборону, яка встановлена ст.15 Конституції України, — «жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова». На додаток до цього, в законі закладені протиріччя, зокрема, у ньому зазначається про дотримання принципу верховенства права та заборону цензури, але в той самий час його норми виписані таким чином, що порушують вищезазначені принципи.

Якби не активна позиція громадськості та опозиції, які виступили проти ухвалення зазначених законодавчих ініціатив, ми б уже давно жили у тоталітарній державі із обмеженою свободою слова та потужною цензурою. Однак на досягнутому не варто зупинятися, застерігають правозахисники, оскільки будь-які поступки владі у інформаційно-законодавчому просторі можуть дуже дорого коштувати українському суспільству.

Інформація до роздумів

Держави, що входять до списку «ворогів Інтернету», який склала міжнародна організація «Репортери без кордонів», об’єднують такі характеристики державної інтернет-політики, як «різка фільтрація онлайн-контенту та обмеження доступу до нього, відстеження кібер-дисидентів і онлайн-пропаганда».

У міру посилення ізоляції країни, відзначають експерти «Репортерів без кордонів», президент Білорусі Олександр Лукашенко посилив контроль над Інтернетом, розширивши список заблокованих сайтів, частково паралізуючи Всесвітню мережу у власній країні. За даними організації, багато білоруських блогерів та інші інтернет-користувачів були арештовані або запрошені на «профілактичні бесіди».«Влада Білорусі використовувала «Твіттер» для розсилки повідомлень з метою залякування демонстрантів, а місцеві провайдери інтернет-з’вязку перенаправляли користувачів соціальної мережі «ВКонтакте» на сайти, що містять віруси», – йдеться в доповіді.  Найближчими сусідами Білорусі у списку «ворогів Інтернету» стали такі країни, як Бірма, Китай, Куба, Іран, Північна Корея, Саудівська Аравія, Сирія, Туркменистан, Узбекистан і В’єтнам. Індія та Казахстан, які входили в цю групу країн у минулому році, якого разу виявилися зараховані до країн, де Інтернет знаходиться «під наглядом». Ситуація в Україні в цій доповіді не згадується.

Росія, як і минулого року, потрапила в список країн, де Інтернет знаходиться «під наглядом». «Російська влада використовували кібер-атаки, проводила арешти блогерів та інших користувачів Інтернету, щоб не допустити справжніх онлайн-дебатів на політичні теми», – вказується в доповіді. Інші країни групи «Інтернет під наглядом» – це Австралія, Єгипет, Еритрея, Франція, Малайзія, Південна Корея, Шрі-Ланка, Таїланд, Туніс, Туреччина, Об’єднані Арабські Емірати, Індія та Казахстан. «Репортери без кордонів» мають намір також уважно стежити за країнами, що не потрапили в жодну з категорій, зокрема за Азербайджаном і Таджикистаном.

Експерти організації також стурбовані ситуацією із цим питанням у США. Адже офіційні наміри американського керівництва про боротьбу з інтернет-цензурою суперечать діям влади у випадку з WikiLeaks. Цей веб-ресурс не міг отримати доступ до своїх рахунків через відсутність доступу до сервісів Visa і MasterCard, що сильно ускладнило його роботу.

У доповіді розглядається також Закон 2011 року «Про запобігання реальним мережевим загрозам економічному, творчому потенціалу і крадіжці інтелектуальної власності» (PIPA), згідно з яким власники інтелектуальної власності в судовому порядку можуть вимагати величезні штрафи від власників веб-сайтів, які нібито порушують їхні права. Закон поширюється і на веб-сайти, зареєстровані за межами США.

«Репортери без кордонів» у докір американцям ставлять і законопроект про припинення інтернет-піратства (SOPA), що дозволяє власникам інтелектуальних прав вимагати від веб-сайтів, які, на їхню думку, розміщують не належну їм інформацію, зняти або заблокувати цей контент без звернення до суду. У разі відмови судове втручання буде необхідним.

 

Комментарии