Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Чи допустима кримінальна відповідальність за політичні діяння?

22

Днями в Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності пройшов «круглий стіл» «Приведення кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності у відповідність до міжнародних та європейських стандартів». Учасники дискусії, серед яких, крім народних депутатів, були провідні науковці у сфері кримінального права та представники міжнародних правничих організацій, дійшли спільної думки про  необхідність відокремити політичну і кримінальну відповідальність. Наводилися й приклади врегулювання цих питань у законодавстві найближчих сусідів України — державах-членах ЄС.

Якщо метою того чи іншого розслідування є досягнення політичних цілей, не передбачених законом, шляхом кримінального переслідування когось за дії, щодо яких інші особи не переслідуються, це означає одне — нерівне ставлення до всіх за законом. Тоді правосуддя є вибірковим, а відтак — несправедливим. Сьогоднішні обвинувачення, висунуті проти колишніх урядовців команди Ю. Тимошенко, для досвідченого практика виглядають надуманими й мали б, скоріше, призвести до політичної, а не кримінальної відповідальності. До того ж, вибіркове правосуддя й зловживання системою кримінального судочинства є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини та не відповідає міжнародним зобов’язанням країни щодо забезпечення додержання принципів верховенства права.

Повертаючись до згаданої дискусії, мабуть доречним буде зазначити й те, що засідання «круглого столу» відбулося у зв’язку з останніми подіями довкола президентського законопроекту про декриміналізацію економічних злочинів, маніпуляції щодо якого тривають. До речі, цей законопроект мав розглядатися ВРУ ще 4 листопада, однак знову не склалося. 

Як зазначив, відкриваючи засідання, голова Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктор Швець, головне завдання та обов’язок, які сьогодні стоять перед фахівцями в галузі права, — приведення національного законодавства, зокрема статті 365 Кримінального кодексу, у відповідність до міжнародних стандартів. На його думку, питання кримінальної відповідальності за прийняті політичні рішення є особливо актуальним з огляду на останні політичні розправи чинної влади над колишніми високопосадовцями в Україні.

При цьому, говорячи про ймовірність прийняття парламентом цих поправок, В.Швець зазначив, що проголосувати за декриміналізацію згаданої 365 статті КК депутати зможуть лише за вказівкою Адміністрації Президента. «Я бачу тут лише політичний підтекст — ви ж розумієте, що більшість у парламенті голосує виключно виходячи з того, які команди буде дано з Банкової. Якщо така команда буде, то проголосують, якщо ні — не проголосують», — сказав він

На переконання його колеги, голови Комітету з ВРУ з питань правової політики Сергія Міщенка, в Україні, безперечно, має бути кримінальне переслідування за службові злочини, в тому числі за перевищення та зловживання владою. Але, на жаль, прописані на сьогодні в українському законодавстві статті не відповідають вимогам і стандартам міжнародних інституцій, позиції країн,  що проголосували за Конвенцію ООН «Про боротьбу з корупцією». «Не всі рекомендації і питання, прописані у цій Конвенції, були враховані при голосуванні у Верховній Раді України».

Говорячи про недосконалість національного законодавства, він додав, цитуючи слова канцлера Німеччини Ангели Меркель, що якби така стаття, яка діє в Україні, діяла б у Німеччині, то після того, як А. Меркель складе свої повноваження як канцлера  ФРН, її б мали судили за те, що вона колись надала багатомільйонний кредит Греції. Тобто, переслідуючи за політичні рішення, існуюча влада знищує своїх конкурентів за рахунок важелів кримінального права. «На сьогодні, на жаль, статті КК в Україні є своєрідним пресингом на політичних конкурентів. І якщо ми не приведемо в найближчому майбутньому їх до міжнародних стандартів (на кшталт Конвенції ООН «Про боротьбу з корупцією», в якій чітко говориться про складові при вчиненні такого роду злочину), то це, безперечно, торкнеться усіх, хто будь-коли приймав політичні рішення», — підсумував С. Міщенко.  

На переконання голови Комітету з питань європейської інтеграції Бориса Тарасюка, в Україні, на жаль, сьогодні в даній темі привалює політика, а не юридична логіка, як мало би бути. Зокрема, порушено такий принцип, як розподіл відповідальності. «Політик не може нести відповідальність за діяльність господарюючих суб’єктів і навпаки. З огляду на це та на підставі низки чинників  ми довели невідповідність та політичну вмотивованість кримінальної справи проти Юлії Тимошенко», — зазначив він.

  У свою чергу, коментуючи виступ Б. Тарасюка, Віктор Швець зауважив, що за кордоном і досі не можуть зрозуміти, за що саме засудили колишню прем’єрку, оскільки не вбачають в її політичних рішеннях складу злочину, що підпадає під статті Кримінального кодексу України.  За його словами, до недавнього часу українське суспільство взагалі не знало, що таке перевищення влади, як і не знало про таку собі 365 статтю КК. Тепер же, завдяки справам над Ю. Тимошенко та Ю. Луценком, всім відомо і про саму статтю, і про те, що вона є інструментом політичних репресій нинішньої влади проти опозиції.

На глибоке переконання кандидата юридичних наук, старшого наукового співробітника Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Миколи Сірого, в історії України не було такого закону, який би криміналізував політичні рішення і дії. «Якщо політичні рішення і дії не було криміналізовано, то немає потреби їх декриміналізовувати. Йдеться не про необхідність декриміналізації, а саме про правильне застосування кримінального закону», — наголосив він.  За його словами, аби закон можна було застосовувати правильно — інколи слід уточнити його редакцію. «Одні статті потребують декриміналізації, інші — гуманізації, а ця стаття, на моє глибоке переконання, потребує редакційного уточнення. Тобто вона має бути правильно сформульованою для того, аби в режимі правозастосування не виникали підстави для розширеного застосування цієї статті з політичних або бізнесових міркувань», — підкреслив він.

Коментуючи сказане, В. Швець зазначив, що на сьогодні Комітетом ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності були запропоновані зміни до статті 365 КК України. «Якщо службова особа у своїй службовій діяльності приймає відповідне політичне рішення, і за це рішення вона не отримує будь-якої вигоди особисто для себе або для членів своєї сім’ї, то така особа не може притягатися до кримінальної відповідальності, а має нести політичну відповідальність. Але якщо службова особа в сфері своєї професійної діяльності вчиняє дії, спрямовані на отримання власної матеріальної вигоди (гроші, активи, будинки тощо), то вона має нести не політичну, а кримінальну відповідальність за вчинення корупційних дій», — резюмував В. Швець.

 На думку практикуючого адвоката Юрія Мартиненка, глава 17 КК України є недосконалою, вона не відповідає вимогам сьогодення та міжнародним юридичним стандартам, що нині існують у світі. «Сьогодні вкрай необхідно передбачати чітку диференціацію суб’єктів злочину, оскільки не можна ставити всіх їх в один ряд. Так, наприклад, не можна оцінювати однаково голову якогось там кооперативу «Ромашка» з Головою  ВРУ чи Прем’єр-міністром України. Варто окреслити чіткий розподіл диференціації суб’єктів злочинів, а звідси, відповідно, і мають бути визначені різні санкції за скоєння таких діянь», — зазначив він.

Свою позицію висловив і присутній у залі другий секретар посольства Республіки Польща в Україні Марчін Загата. Зокрема, за його словами, в Польщі особу за прийняті політичні рішення на певний час позбавляють можливості займатися політичною діяльністю, тобто вона несе політичну відповідальність, але в жодному разі не кримінальну, практика застосування якої сьогодні простежується в Україні. Також він висловив сподівання, і в той же час це — думка влади Республіки Польща, що Верховна Рада України знайде гідне рішення даної проблеми, яке буде враховувати інтереси всієї країни, а не групи зацікавлених посадовців.

Свою позицію щодо кримінальної відповідальності за прийняття політичних рішень висловив і народний депутат України Юрій Прокопчук. Як було сказано, згадана 365 стаття КК має свою довгу сталінську історію. Йдеться про тодішню 58 статтю, в якій говорилося про ворогів народу і яку сьогодні влада дещо модернізувала в статтю 365, де немає жодного конкретного визначення перевищення влади. «Найбільшого свого застосування стаття 365 як елемент сталінської конституції і Кримінального кодексу отримала з приходом до влади сьогоднішньої команди. Причому з приходом, на моє глибоке переконання як учасника усіх виборів в Україні, абсолютно нелегітимно і незаконно», — підсумував Ю. Прокопчук.

Максим ІЛЛЮК

Джерело:

ЮВУ № 45 (853)

Комментарии