Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Верховний Суд України скасував усі рішення господарських судів щодо вилучення Київською міською радою спірних земельних ділянок

20

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши 31 березня 2009 року касаційне подання Генерального прокурора України у справі за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, скасувала всі попередні судові рішення у справі й направила справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

У січні 2008 року заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до господарського суду з позовом до Київської міської ради, треті особи – Інститут рибного господарства Української академії аграрних наук, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ТОВ «Літораль» – про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 12 липня 2007 року № 1092/1753 “Про передачу товариству земельних ділянок для благоустрою території з влаштуванням скверів, парків, зон відпочинку та для будівництва, експлуатації та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення біля оздоровчого табору “Світанок” у Святошинському районі м. Києва”.

На обґрунтування позову позивач указав, що оскаржуваним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення товариству земельних ділянок для благоустрою території; віднесено частину лісових земель загальною площею 94,10 га в кварталах № 64–67, № 73 комунального підприємства “Святошинське лісове господарство” до земель запасу рекреаційного призначення з виключенням їх з категорії земель лісового фонду та передано у довгострокову оренду товариству на 15 років земельні ділянки № 1 площею 27,87 га, № 2 площею 26,56 га та № 3 площею 39,67 га, загальною площею 94,10 га.

Одночасно позивач указав, що не проведено процедуру вилучення земельних ділянок відповідно до вимог законодавства та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на порушення вимог ст. 123 Земельного Кодексу України, оскільки проект відведення земельної ділянки не було погоджено з природоохоронним органом, яким є Державне управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва. До того ж оскаржуване рішення прийнято без погодження меж землекористування з користувачем суміжної земельної ділянки, яким є Інститут рибного господарства УААН.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15 травня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року, в позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 4 грудня 2008 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року. В основу постанови Вищого господарського суду України було покладено висновки господарських судів про те, що вилучення земельних ділянок та надання їх в оренду відбулось у відповідності з вимогами закону.

Підставою для скасування Верховним Судом України попередніх судових рішень стало те, що господарські суди, встановивши, що Київська міська рада оскаржуваним рішенням вилучила земельні ділянки з виключенням їх із категорії земель лісового фонду та віднесенням їх до земель запасу рекреаційного призначення, не з’ясували: належать ці земельні ділянки до земель територіальної громади м. Києва чи до земель державної власності.

У випадку належності цих земель до державної власності компетенція щодо їх вилучення визначається частинами 7, 9 ст. 149 ЗК України. При належності до земель територіальної громади компетенція щодо їх вилучення визначається ч. 3 ст. 149 ЗК України. Крім того, судам належало з’ясувати чи не порушено межі землекористування Інституту, який перебуває у державній власності, і чи не відбулося фактичного вилучення частини земель, що знаходяться у його користуванні.

Форма власності на спірні землі має вирішальне значення і для визначення компетенції щодо зміни та встановлення цільового призначення земель відповідно до ст. 20 ЗК України.

Отже, господарські суди, з висновками яких погодився і Вищий господарський суд України, на порушення вимог процесуального закону не з’ясували цих обставин справи та дійшли передчасного висновку про законність вилучення Київською міською радою спірних земельних ділянок, зміну їх цільового призначення та подальшої їх передачі в оренду.

Комментарии