Сьогодні, коли світ відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації, мушу констатувати: на жаль, випадки ксенофобії в Україні стають дедалі більшою загрозою правам і свободам людини. Саме тому я звертаюсь до міських голів та депутатів міськрад України із закликом приєднатися до Європейської коаліції міст проти расизму через підписання Декларації про наміри й акту з ухваленням зобов ‘язань щодо виконання відповідного Плану дій. Він складається з десяти пунктів і спрямований на підтримку міст у протидії расизму й ксенофобії, у визначенні пріоритетів діяльності, оптимізації стратегій та посиленні співробітництва в цій сфері. Європейська коаліція міст проти расизму, до якої вже приєдналися 85 міст сімнадцяти європейських країн, була створена 2004 року в Нюрнберзі з ініціативи ЮНЕСКО.
Моніторинг Омбудсмана України свідчить, що упродовж останніх років спостерігається тривожна тенденція до зростання кількості злочинів, скоєних на ґрунті міжрасових чи міжнаціональних відносин. Найбільш гостро ця проблема дає про себе знати у великих містах, зокрема в Києві, Львові, Сімферополі, Одесі, Вінниці, Донецьку та Харкові. За інформацією Міністерства внутрішніх справ України, у 2007–2008 роках із 2390 злочинів проти іноземців та осіб без громадянства, з яких 196 загинули, лише 5 кваліфіковані як злочини на расовому ґрунті. Проте, за даними Міжнародної організації міграції та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, за цей же період в Україні на расовому ґрунті із застосуванням насильства було вчинено 131 злочин, внаслідок чого загинули 15 осіб.
Мою особисту тривогу як Уповноваженого з прав людини викликає діяльність у нашій країні тих об‘єднань громадян, які під час масових акцій провокують протистояння, порушення правопорядку, бійки, вдаються до насильницьких дій щодо представників інших рас і національностей. Подекуди реклама про такі заходи поширюється без жодних обмежень у ЗМІ та Інтернеті. Причиною вказаних проявів часто є соціальна невизначеність, незадовільний матеріальний стан молоді, а також культивування у молодіжному середовищі ідеології нетерпимості та ксенофобії. На цьому неодноразово наголошувало Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, з українським представництвом якого Омбудсман плідно співпрацює, в тому числі у питаннях захисту прав іноземців та біженців.
Хочу наголосити: попри зусилля виконавчої влади та правоохоронців щодо створення спеціальних підрозділів із протидії расизму і ксенофобії, ці ганебні явища продовжують поширюватися в Україні. Тому я тримаю на особистому контролі всі справи щодо нападів на іноземців через расову й національну нетерпимість. Серед них – такі резонансні злочини, як убивство в березні 2008 року громадянина Сьєра-Леоне неподалік станції метро “Героїв Дніпра ” у Києві; минулорічний напад поблизу столичного ринку «Троєщина» на китайських студентів, двоє з яких отримали ножові поранення та були в тяжкому стані доправлені до лікарні; смертельне поранення на початку цього року 25-річного громадянина Нігерії, батька малолітньої дитини, котрий мешкав з дружиною-українкою упродовж восьми років у Львові.
Як Омбудсман України цілком поділяю думку, висловлену Заступником Генерального секретаря Організації Об‘єднаних Націй Сергієм Орджонікідзе під час засідання високого рівня, що відбулося у женевській Штаб-квартирі ООН напередодні Міжнародного Дня боротьби за ліквідацію расової дискримінації: “Якщо хоч одну людину обмежено через расизм та нетерпимість, втрат зазнають усі. Расизм призводить до поглиблення соціальної та економічної нерівності, внаслідок чого уповільнюється розвиток суспільства в цілому. Якщо ми здамося у боротьбі проти расизму, майбутнє людства опиниться у небезпеці. Так давайте дамо відсіч цій проблемі всі разом “.