Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Рейтинг 2020 рік: правові події, проблеми, закони, людини, актуальні наукові видання

0 19

2020 рік: правові події, проблеми, закони, людини, актуальні наукові видання

Добігає свого кінця  важкий для всіх нас і країни 2020 рік. Час підбивати підсумками. Історики скажуть, що рік був високосним, медики, що він просто божевільний, адже підніс нам стільки викликів, яких вистачило б на декілька років, і ми майже весь 2020-й рік провели в карантині. Тим не менше життя йде вперед, а з ним і ми, країна. Чого варті хоча б урядові намагання стабілізувати економіку, завершити реформу місцевого самоврядування, реформувати українське військо, провести «Велике будівництво» під час коронавірусу, продовжити медичну реформу. А ще — віднайти кошти для покриття боргів по «зеленому тарифу» і в той же час стабілізувати «газовий тариф», віддавши на відкуп місцевій владі визначення вартості комунальних послуг. При тому насиченість негативу на душу й на кожен квадратний метр  — зашкалює, про що свідчать «новий майдан» та відтік співвітчизників за кордон.

У політичній площині ми бачимо, що другій рік каденції Володимира Зеленського почався з місцевих виборів, які засвідчили роз’єднанність політичних еліт по лінії антикорупції, земельної реформи, конституційної кризи. Монобільшість у парламенті  («Слуга народу») все ж змогла пробитися через вибори в регіони. Разом із тим місцеве самоврядування опинилося в обіймах різномасних партійних осередків, які домовляються між собою, часто густо зраджуючи своїх виборців. Більше того, при обранні голів обласних рад почали використовуватися нові технології — блокування одних і просування «своїх» людей у владу.

А в юридичних колах відбулася «зміна» поколінь, зокрема, серед прокурорів, стабілізувалися (чи то притихли) адвокатські об’єднання, нотаріуси почали активніше заявляти про себе, розпочався новий виток судової реформи. Водночас відбувся сплеск процесуальної активності та звинувачень серед високопосадовців, включаючи Офіс Президента.

Рейтингування — це, безумовно, дещо умовна й суб’єктивна оцінка реалій сучасності, яка, водночас, приносить нескінчений потік несподіванок, а ще потреб і нових сенсів. Так, відповідальне ставлення до юридичного фаху в деяких колах посіяло сумніви щодо кількості та якості підготовки юристів, багато з яких не можуть сьогодні знайти своє місце в професії, що безперечно, є проблемою. Бо й загалом останнім часом юристи, можна сказати, втрачають вміння випереджати події, визнавати об’єктивні умови виникнення проблем та знаходити способи для їх здолання. Натомість усе частіше звучать сумніви щодо здатності влади і права переломити цей негативний перебіг подій. Тому, формуючи рейтинги цього року, редакція ЮВУ найперше звернулася до експертних досліджень, публікацій у ЗМІ та соціальних мережах. Було враховано, звісно, й думки членів Редакційної ради газети, відомих юристів. А наші номінації звучать традиційно, як і в минулі роки, а саме:

1) позитивні правові події року;

2) негативні правові проблеми року;

3) ефективні закони року;

4) креативні юристи року;

5) фундаментальні правові видання року.

Також традиційно кількість інформаційних приводів у кожній групі дорівнює пʼяти, тобто є оптимальною, що допомагає зосередитися на фактах правового життя, не беручи до уваги менш суттєві речі. Безперечно, що не все сказане нами є безспірним, не кожна подія може знайти своє вірне й однакове сприйняття, проте експерти не стали вдаватися до спекулятивних міркувань, загравати з читачем. Отож, почнемо…

 

 

Позитивні правові події

  1. Земельна реформа, до якої країна йшла так давно. Відбулося законодавче закріплення нових суспільно-правових відносин щодо відчуження та набуття земельних ділянок. У процесі їх ринкового обігу має виникнути конкурентне середовище й зміна землевласників або землекористувачів також буде. Фактично земельна реформа тривала весь період незалежності України й за часом є рекордною. Так, земельна реформа в Мексиці тривала 23 роки. В нас, відповідно до Земельного кодексу, діяв мораторій (тимчасова заборона) на купівлю-продаж сільськогосподарської землі, що регулярно продовжувався парламентом. Тож незважаючи на деякі позитивні проблиски в розвитку ринку сільськогосподарських земель, він був далекий від того, що зветься ефективним ринком АПК. Земельні відносини перебували в, так би мовити, статичному стані й самі по собі особливо не впливали на розвиток національної економіки. Відповідно до закону, прийнятого 31 березня 2020 року, з липня наступного року скасовується мораторій на продаж земель, крім земель державної власності. Громадяни України зможуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Побоювання, що це спричинить негативий вплив на розвиток економіки, думається, необгрунтовані. Хоча як і в будь-якій реформі складнощі будуть і вони впливатимуть на фактичний стан справ. Та це — крок уперед.
  2. Спецоперація СБУ. Вперше отримано інформацію про успішну спецоперацію з блокування діяльності фінансової піраміди B2B jewelry, вкладниками якої стали понад 600 тисяч громадян, а обсяг привласнених коштів становить близько 250 мільйонів доларів. Про це свого часу повідомляла прес-служба СБУ. До організації фінансової оборудки причетні понад 20 осіб, задіяно більше ста підконтрольних юридичних осіб. За період функціонування піраміди (з початку 2019 року) її організатори придбали за незаконно отримані кошти один з островів Дніпровського каскаду з розташованими на ньому об’єктами нерухомості, 18 елітних позашляховиків, вартістю понад 100 тисяч доларів США кожен, коштовності, інше рухоме й нерухоме майно. У серпні в межах даного кримінального провадження правоохоронці провели 48 обшуків у Київській і Вінницькій областях та в Одесі. Судом накладено арешти на майнові активи зловмисників — банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно, в тому числі оформлене на підконтрольні юридичні особи. Фігурантам повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 222 (шахрайство з фінансовими ресурсами), ч. 3 ст. 209 (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом) Кримінального кодексу.
  3. Другий етап медичної реформи. Новостворена національна служба здоров’я України підписала договори з 1 524-ма закладами спеціалізованої медичної допомоги. Як тоді повідомляв МОЗ, 90% медзакладів подали свої пропозиції службі, ще 138 проектів договорів очікували на підписання. Уточнимо, що з тих півтори тисячі договорів із закладами спеціалізованої допомоги, 50 — із приватними закладами. Таким чином, практично всі комунальні медичні заклади (районні, міські, обласні лікарні) країни увійшли в реформу й отримуватимуть кошти за прямими договорами з НСЗУ. Гроші вже «ідуть» за пацієнтом у поліклініках, лікарнях та інших спеціалізованих закладах. Загалом проекти таких договорів отримали 1 662 заклади, які надають спеціалізовану медичну допомогу. Найбільше договорів підписали в Харківській (132), Дніпропетровській (104) та Львівській (102). Водночас були й відмови в підписанні договорів, зокрема через те, що заклад не пройшов процес автономізації, в нього відсутня ліцензія на медичну практику, подані невірні статистичні дані тощо. Додамо, що в переважній більшості регіонів заклади подали пропозиції та отримали проекти договорів на всі 26 пакетів медичної допомоги. Й ця допомога буде реально доступною громадянам. Лікарні отримуватимуть гроші за медичні послуги, надані конкретному пацієнту. Таким чином, ефективні медзаклади, яких обиратимуть пацієнти, зможуть збільшити своє фінансування за новою системою. Уже на сьогодні не менше, ніж у 40% медзакладів збільшився бюджет у порівнянні з минулорічним державним та місцевим фінансуванням, ще в 20% лікарень він перевищував медичну субвенцію. Серед регіонів, медзаклади яких отримають значно більше фінансування, зокрема, Полтавська область.

Зазначимо й те, що на сьогодні, на забезпечення Програми медичних гарантій виділено 70,4 млрд грн, з яких 18,7 млрд отримає первинна ланка, всі заклади якої (понад 1 500) переуклали договори з НСЗУ на 2020 рік. Уточнимо, що програма медичних гарантій, у порівнянні з медичною субвенцією, збільшує фінансування на цілий ряд медичних послуг — гемодіаліз, онкологічне лікування, паліатив (мобільний та стаціонарний), медичну реабілітацію. Іншими словами, програма медичних гарантій — перелік конкретних медичних послуг, які держава гарантує пацієнту безоплатно. Скористатися даною послугою зможе кожен громадянин України. Водночас, аби отримати доступ до безоплатних послуг, пацієнт повинен мати направлення від лікаря первинки або лікуючого лікаря. Для цього, зрозуміло, потрібно було укласти декларацію з сімейним лікарем, терапевтом або педіатром. Направлення не потрібне до гінеколога, психіатра, стоматолога і нарколога. Разом із тим екстрена медична допомога надається безоплатно кожному  незалежно від наявності декларації. Тож певні зрушення тут є.

  1. Перелом у діяльності НАБУ. Аналіз повідомлень про підозри посадовцям вказує на те, що вони, як правило, займають, (займали) високі посади та оперують (оперували) значними коштами. На сьогодні НАБУ веде 986 проваджень, оголошено 390 повідомлень про підозру 488-ом обвинуваченим; скеровані до суду понад 40 справ. Найрезонансніші провадження (з останніх) – повідомлення про підозру голові київського окружного ОАСК Павлу Вовку та іншим суддям цього суду щодо створення злочинної організації та посягання на владу; повідомлення про підозру виконувачу обов`язків начальника одного з територіальних управлінь Держгеокадастру та особі-посереднику, які намагалися підкупити голову Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Дії цих зловмисників кваліфіковані за ч. 4 ст. 369 КК України; повідомлення про підозру колишньому посадовцю АТ «Миколаївобленерго» (70% акцій належать державі), викритому напередодні на пропозиції й наданні неправомірної вигоди голові Фонду державного майна України за працевлаштування на посаду керівника цього ж підприємства (входить до сфери управління ФДМУ). Згадаємо й те, що 10 грудня 2020 року детективи Національного антикорупційного бюро за процесуального керівництва САП викрили на вимаганні та отриманні неправомірної вигоди в 250 тисяч доларів США керівника ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та особу-посередника. Як встановило слідство, керівник цього державного підприємства вимагав кошти за погодження плану санації збанкрутілої приватної компанії, в комітеті кредиторів якої держпідприємство мало більшість голосів. При тому керівник ДП діяв за посередництва представника іншого кредитора (приватної компанії), який отримав неправомірну вигоду для подальшої передачі посадовцю ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
  2. Третього листопада Міланський апеляційний суд виніс виправдувальний вирок у справі українського нацгвардійця Віталія Марківа, повністю виправдавши його. У тому, що держава неполишила свого громадянина-захисника в біді, велика заслуга значної кількості людей — від українського Президента Володимира Зеленського, омбудсмана Людмили Денісової, міністра МВС Арсена Авакова до дипломатів, юристів і невідомих чиновників та волонтерів, зрештою, всіх нас, які переживали за долю героя (згадайте акції українців в Італії). Тим самим доказавши, що справедливість є і за нею треба боротися. Вердикт винесли 6 присяжних і двоє суддів. Нагадаємо, 30 червня 2017 року в Італії було затримали старшого сержанта, командира відділення батальйону імені Кульчицького НГУ Віталія Марківа за підозрою у причетності до загибелі фоторепортера громадянина Італії Андреа Рокеллі у Слов’янську в травні 2014 року та росіянина перекладача. Як відомо, суд італійського міста Павія визнав Марківа винним і засудив його до 24 років ув’язнення, думається, під диктовку російських спецслужб. Національна поліція в рамках розслідування провела низку слідчих дій й отримала докази невинуватості Віталія Марківа до загибелі зазначених осіб. Апеляційний суд взяв до уваги всі аргументи, в тому числі й аргументи, які сформувало українське слідство, тож доводи української сторони італійській судді почули.

Негативні правові проблеми року

  1. Універсальна (світова) проблема — поширення COVID-19 і все, що з пандемією пов’язане. Йдеться про виділення бюджетних коштів, створення відповідних фондів, задіяння людського потенціалу, небезпеки, яких ми всі повинні остерігатися, обмеження через карантин. Загалом на Covid-19 на кінець року захворіло понад мільйон українців, одужало майже 600 тисяч, летальних випадків — 16 665; протестовано 5 303 103 осіб. Такі статдані МОЗу на останній тиждень року. Подальше тестування населення лише збільшить усі зазначені категорії осіб, які потрапили під інфікування. Загалом же в світі захворіли  на цю недугу майже 80 млн від початку пандемії, більше 1,7 млн померли.

У зв’язку поширенням вірусу український уряд розробив низку заходів, зокрема карантинних, із підтримки лікарень і медиків. Підтримала влада й національний бізнес, знизивши податкове навантаження на час дії карантину. Для цього  в законодавство було внесено певні зміни. Так, звільнено від нарахування та плати за землю, яка використовується в господарській діяльності, податку на нерухомість за житлові приміщення; обмежено застосування більшості штрафів за порушення податкового законодавства; накладений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (винятки – перевірки щодо відшкодування ПДВ); відтерміновано введення РРО для всіх категорій платників податків за спрощеною системою; збільшення лімітів річного доходу для ФОП 1, 2 та 3 груп; звільнено від сплати ПДВ при ввезенні товарів, необхідних для боротьби з коронавірусом; спрощено облік продукції та впроваджено нульову ставку акцизного податку для державних підприємств, які виробляють дезінфектори на основі спирту; надання органам місцевого самоврядування права приймати рішення про зміну ставок єдиного податку тощо.

  1. Подальша монополізація економіки. В попередні роки монополізація ринків праці, виробництво, її зберігання продукції, окремих секторів економіки, торгівлі тощо йшла повним ходом, як і відверта монополізація експорту. Топ-20 найбільших українських компаній-експортерів за 2018 рік заробили понад 15 млрд доларів. Більшість із них належить олігархам. Ключові українські експортери — це підприємства важкої промисловості й агрохолдинги. Зокрема, в топ-20 експортерів входять: АрселорМіттал, Азовсталь, Кернел-Трейд, Маріупольський меткомбінат, Запоріжсталь, Полтавський ГЗК, Нібулон, Каргіл, Південний ГЗК, Нікопольський завод феросплавів, Центральний ГЗК, Миронівський хлібопродукт та інші. Так зі згаданих підприємств, Азовсталь, Центральний ГЗК, Маріупольський меткобмінат, Запоріжсталь входять у фінансово-промислову групу олігарха Ріната Ахметова. Нікопольський феросплавний завод ділять між собою Ігор Коломойський і Віктор Пінчук. Полтавський ГЗК належить фінансисту Костянтину Жеваго. Звісно, що і юристи причетні до створення схем просування монополій у ринкові економічні відносини, захисту інтересів олігархів у судах, міжнародних, зокрема, використання національного судочинства для «викачування» ресурсів «боржників» тощо. Скажімо, структурам Ахметова заборгували, зокрема, заклади «освітнього, наукового та культурного Києва». Теж саме відбувається в регіонах. Слід зазначити, що чинний Президент, прийшовши до влади, обіцяв побороти монополії, розукрупнити структури, які їх обслуговувють. Проте вони, монополії, яких навіть побільшало, й досі визначають наше життя. При тому держава, на жаль, навіть не прагне щось змінити в цій царині.
  2. Звична вже для України проблема корупції. Проведені опитування, публікації в ЗМІ та соціальних мережах засвідчили, що найсерйознішими проблемами українці вважають високу вартість життя, низькі зарплати та корупцію. Остання має свій яскравий вираз у відповідному рішення КСУ, яке завдало серйозного удару по антикорупційних механізмах влади, законодавчій активності ВРУ, яка намагається відновити ці механізми, оцінках  Венеційській комісії щодо ситуації в країні, стурбованості низькою протидіїєю корупції наших закордонних партнерів. Наразі немає потреби описувати саме явище корупції. Наведемо лише декілька її ознак. Як соціально-правове явище, корупція полягає в  збагачені певних категорій осіб, в отриманні ними нелегального прибутку, інвестуванні його в об’єкти, зручні для ухилення від сплати податків, як правило, з використанням протекціоністських зв’язків.

Деструктивне збагачення й протекціонізм – головні ознаки корупції. Корупція дезінтегрує суспільство, порушує його зв’язаність та єдність. У правовому контексті корупція чинить значний спротив втіленню принципів державності, заважає виконанню державою її функцій в інтересах суспільства, адже вона узвичаює освіту без освіти, охорону здоров’я без лікування, публічні фінанси без надходжень до бюджету, економіку перетворює на чорний ринок, а законотворчість – на допоміжну службову діяльність.

Набирає обертів в Україні і політична корупція, котра вчиняється правлячою елітою для захоплення й утримання влади, нейтралізації політичних конкурентів. В юридичному сенсі корупція представляє собою криміногенний чинник правової небезпеки в державі і суспільстві. Для неї характерні такі прояви, як приховування інформації (брехня) в деклараціях (або взагалі відмова їх подавати); протиправне сумісництво; отримання подарунків через службову діяльність; відмова від спеціальних перевірок; конфлікт інтересів (реальний або потенційний), що впливає на прийняття рішень; порушення правил етики державного службовця. Правова небезпека корупції полягає, зокрема, й у її стійкості — процесуальній складності доведення вини корупціонерів, що призводить до відсутності вироків по резонансних, і не тільки, корупційних злочинах;  надміру тривалому досудовому розслідуванні, а часом — недоведенні справ до суду. Зовні виглядає все так, що держава, яка має репутацію корупційної, виявляє неспроможність опиратися корупції у визначений законами спосіб. В одному з останніх опитувань соціологів корупцію як проблему відзначили 91,2% українців (69% вважають цю проблему дуже серйозною, 22,2% – швидше серйозною).

  1. Невиконання державою судових рішень. Не так давно Державне казначейство України опублікувало дані про судові рішення, виконання яких гарантовано державою, станом на 14 грудня 2020 року. Так, борг держави перед громадянами по так званих «безспірних справах» загалом становить майже п`ять (4,93) мільярдів гривень. Саме через невиконання рішень судів у зазначених справах Україна постійно опиняється в списку лідерів за зверненням громадян до Європейського суду з прав людини, а сам ЄСПЛ постійно констатує системне ігнорування владою України його приписів. Державна казначейська служба здійснює виконання судових рішень у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів із рахунків боржника, а в разі відсутності в зазначеного державного підприємства відповідних призначень — за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень судів. Водночас на вказану бюджетну програму (щодо виконання рішень судів, гарантованих державою, в тому числі в соціальних справах) КМУ традиційно передбачає мізер, або й узагалі нічого. Візьмемо бюджет — 2021. Під час першого розгляду даного законопроекту в парламенті, на цю потребу виділялося 200 млн гривень.
  2. Поява в Україні нової кризи – кризи поділу влад. Рішення Конституційного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень Закону «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України (справа № 1-24/2020(393/20) спровокувало ситуацію, яка представляє собою нову правову українську реалію, а саме початок кризи розподілу влад. І вказане рішення, й наслідки його реалізації, що виникли у виконавчий і законодавчій гілках влади, загалом і для суспільства несе негативні наслідки, зокрема, щодо втілення антикорупційної та судової реформ. Адже судові органи беруть на себе невластиві їм функції – законодавчі, зокрема творення певних правових норм або правових звичаїв. Так, щодо вказаного рішення КСУ, то слід наголосити, що запроваджений Законом «Про запобігання корупції» підхід до декларування особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, було позитивно оцінено міжнародними партнерами України. Визнавши, що окремі положення зазначеного закону, нібито, не відповідають Конституції, КСУ дійшов висновку, що НАЗК, тим самим, буцімто, здійснює «контроль виконавчої гілки влади над судовою владою». Слід зазначити, що наділення Нацагенства з питань запобігання корупції окремими контрольними функціями та повноваженнями щодо всіх суб’єктів, на яких поширюється дія цього закону, включно із суддями системи судоустрою та суддями КСУ, апріорі не може розглядатися як контроль «над судовою владою». Адже ці повноваження слугують досягненню легітимної мети — запобіганню корупції в державі. Й негативна реакція на зазначене рішення КСУ з боку органів виконавчої та законодавчої гілок влади лише підкреслюють наявність такої кризи, яка виникла як наслідок взаємної недовіри державних органів один до одного.

Ефективні закони року

  1. Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року, № 463-IX. Він визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування й розвитку системи загальної середньої освіти. В ньому формуються основні терміни та їх визначення, зокрема, безпечне освітнє середовище, державні стандарти повної загальної середньої освіти, доступність повної загальної середньої освіти, заклад загальної середньої освіти, модельна навчальна програма тощо. На наш погляд, закон є вдалим за структурою, внесеними змінами до численних нормативно-правових актів та відповідними новаціями освітньої діяльності. В ньому поєднуються матеріальні, процесуальні та процедурні регулювання освіти та освітньох діяльності.
  2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року, № 552-IX. Закон набирає чинності, як уже зазначалося, 1 липня 2021 р.  й регулює питання набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення  громадянами України; юридичними особами, створеними й зареєстрованими за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни нашої країни та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава. Зазначається, що право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками, але лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. В законі вводиться поняття абсолютної заборони набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, максимального розміру земельної делянки щодо набуття в приватну власність та деякі інші. Тож він справді є інноваційним та перспективним як для економіки, так і всього населення країни.
  3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» від 12 вересня 2019 року, № 79-IX. Зазначимо, що прийнятий він був ще в 2019-му, проте ведення його в дію відбулося лише 1 липня 2020 р. Закон передбачає так званий «спліт» – ліквідацію Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та розподіл повноважень із регулювання фінансового ринку між Національним банком і Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Зокрема, Національний банк стане регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок, ломбардів та бюро кредитних історій, а НКЦПФР регулюватиме недержавні пенсійні фонди та фонди фінансування будівництва. Завдяки проведеній реформі банківського сектору він сьогодні вже більш прозорий, докапіталізований, прибутковий й активно працює з населенням. Закон також надав можливість забезпечити збалансований і системний підхід у напрямі ефективного розвитку небанківського фінансового сектору, переходу від секторальної моделі регулювання до ефективнішої інтегрованої моделі та створить можливість для комплексного розвитку функції регулювання ринкової поведінки й захисту прав споживачів на фінансовому ринку. За прогнозами експертів закон про «спліт» допоможе країні отримати фінансову систему, яка відповідає міжнародним стандартам.
  4. Низка законодавичих актів щодо захисту населення від інфекційних хвороб, надання гарантій медичним та іншим працівникам, підприємцям, внесення змін у статус державних органів з метою державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв’язку з дією обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19. Ідеться про наступні закнодавчі акти: «Про внесення змін до статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо додаткових гарантій прав медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, та членів їх сімей» від 7 травня 2020 р., № 588-IX; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 7 травня 2020 року, № 587-IX; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року, № 540-IX; «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року, № 533-IX; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв’язку з дією обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 16 червня 2020 року, № 692-IX тощо. Цими актами обмежено плату за користування нерухомим майном, пропонується порядок надання грантів для видавництв та закладів культури, державна допомога для певних категорій підприємців тощо. В цілому ці законодавчі акти змінили умови існування певних інституцій, порядку ведення бізнесу, захисту населення від коронавірусу, позитивно вплинувши на ситуацію в країні.
  5. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16 червня 2020 року, № 703-IX. Законом внесено зміни в низку законодавчих актів із метою унифікації та оптимізації відносин у сфері інтелектуальної власності. Зокрема, пропонується створити Національний орган інтелектуальної власності державну організацію, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, здійснює повноваження у цій сфері а також забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері інтелектуальної власності, представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях. З`явиться й Апеляційна палата, тобто колегіальний орган для розгляду заперечень проти певних рішень щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, заяв про визнання торговельної марки добре відомою в Україні та розгляду інших питань, що належать до його компетенції відповідно до цього закону, інших законів та нормативно-правових актів України. Національний орган інтелектуальної власності матиме повноваження в сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки), охорони прав на компонування, в сфері охорони прав на географічні зазначення, охорони прав на винаходи й корисні моделі, охорони авторського права та суміжних прав, формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності. Реалізація цього закону сприятиме проведенню системних заходів і зробить сферу інтелектуальної власності сучасною й такою, що відповідатиме світовим стандартам.

Креативні юристи року

Як і в минулому, а також попередні роки, дана номінація викликала найбільше дискусій, аргументів та заперечень з-поміж наших експертів. Зазначимо, що в шорт-лист рейтингового оцінювання було внесено понад сотню юристів, діяльність яких так чи інакше відповідає вимогам креативності, тобто новаторства, які вміють не лише продукувати нові ідеї, але й отримувати конкретні результати роботи. Креативність — це й здатність людей ефективно реагувати на потреби сьогоденя, їх готовність привносити в правову реальність щось нове, швидко вирішувати  проблемні ситуації. Такими персонами, на погляд експертної комісії,  є Валентина Даинішевська, Данило Гетьманцев, Станіслав Батрин, Андрій Вишневський, Денис Малюська, Ірина Венедіктова, Олександр Петришин, Наталія Кузнецова, Володимир Вак, Олена Орлюк, Максим Цуцкірідзе, Олена Сукманова, Інна Рафальська, Вячеслав Комаров, Дмитро Косьяненко, Андрій Загороднюк, Юрій Шемшученко, Олександр Копиленко, Валерій Буняк, Микола Катеринчук, Олександр Ярмиш, Артем Ситник, Ярослав Зейкан, Леонід Емець, Віталій Василик, Андрій Мелешевич, Володимир Марченко, Олекій Баганець, Микола Кучерявенко, Іван Ліщина, Ганна Буяджи, Григорий Мамка, Олександра Яновська, Юрій Бошицький, Олена Кибенко, Юлія Гришина, Микола Сірий, Святослав Піскун, Евген Кубко, Андрій Бойко, Вікторія Пташник, Ганна Огренчук, Денис Азаров, Анатолій Мірошниченко, Ігор Коліушко, Роман Куйбіда, Михайло Смокович, Богдан Пошва, Петро Пацурківський, Віктор Грищук, Олег Макаров, Алексій Резников, Ольга Просенюк, Олександр Дроздов та інші. Із цієї чисельної й, різновікової поважної когорти в остаточний список  лідерів увійшли, зрозуміло, лише п’ятеро, творчі здібності, компетентності, самоорганізованість, воля та практична спрямованість діяльності яких не викликає сумніву в суспільстві.  Наші експерти розташували їх у такому порядку:

  1. Руслан СТЕФАНЧУК, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук, перший заступник голови ВРУ. Був одним з ідеологів проведення реформи в сфері інтелектуальної власності в Україні. Ініціював внесення у ВРУ низки законопроектів, зокрема, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» (закон 703-IX), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони й захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентним тролінгом» ( закон  815-IX), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реформи патентного законодавства)» (закон 816-IX). Прийняття цих законів у 2020 році стало підставою для завершення довгоочікуваної інституційної реформи в національній ІР-сфері, започаткованої ще в 2016 році, шляхом законодавчого визначення правового статусу національного органу інтелектуальної власності. Також успішно реалізувалася реформа національного законодавства у сфері промислової власності, в межах якої Україна виконала взяті на себе зобов’язання за Угодою про асоціацію ЄС в частині імплементації європейських стандартів до національного законодавства у сфері патентного права та засобів індивідуалізації, й запровадила правові механізми, спрямовані на істотне покращення захисту прав інтелектуальної власності.

Активно долучився Руслан Стефанчук і до законопроектних ініціатив щодо відновлення після резонансного рішення КСУ ефективного здійснення антикорупційної діяльності, виступив співатором ряду законотворчих ініціатив щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції, щодо статусу суддів КСУ. Мова про законопроекти «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції», «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення особливостей складення протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4-172-9 та 188-46, 212-15 стосовно судді, судді Конституційного Суду України».

  1. Роман ЛЕЩЕНКО, кандидат юридичних наук, новопризначений міністр аграрної політики та продовольства України. Попри молодий вік та відсутність великого життєвого досвіду, вражає відданість справі та послідовність цього державного діяча. Створення ринку продаж земель сільськогосподарського призначення та формування численної кількості нормативно-правових актів, інвентаризація земель, їх передача місцевим громадам та багато інших заходів проведено під його безпосереднім керівництвом. Перед тим Роман Лещенко, очолюючи Держгеокадастр, суттєво «почистив» його команду, зібравши під своє крило однодумців, молодих і відданих справі фахівців. «Головний подвижник ідеї ринку землі» — як його прозвали в народі. Й саме тому, що він доказав, що українська земля варта того, щоб за нею боротися, не зловживючи службовитм становищем. Сам від землі він доводить, що ринкові новації підуть лише на користь людям і державі. Бо незважаючи на те, що в останні роки аграрний сектор економіки України дещо пожвавішав, тут лишилося безліч проблем, які треба вирішувати невідкладно. Цьому й повинен посприяти ринок землі в Україні. Ситуація зрушиться тоді, коли селянин відчує себе господарем на своїй землі. Разом із тим, підтримкою фермерства держава, можливо, зможе вирішит й болючу проблему вимираючих сіл по Україні.
  2. Анатолій ГЕТЬМАН, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук, а ще відомий вчений, педагог та менеджер у сфері освіти, якого 26 листопада 2020 р. було обрано ректором провідного українського закладу вищої освіти — Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Його кандидатуру під час виборів підтримала абсолютна більшість учасників голосування — «за» 686 голосів, або 82, 45 % від усіх виборщиків виборів. Це — вражаюча перемога, яка стала можливою завдяки особистості майбутнього ректора, його багаторічній відданості рідному університету, а ще рівню знань та авторитету. Працюючи в такому сильному колективі, поруч зі своїм вчителем Василем Тацієм, А. Гетьман отримав «ректорську булаву» з рук цієї унікальної людини в непростий час викликів та реформ юридичної освіти. Й новий очільник університету, переконані, не підведе. Бо він — Гетьман.
  3. Ольга СОВГИРЯ, доктор юридичних наук, професор, народний депутат України, яка на диво вдало суміщає політичну й наукову діяльність, є автором понад 170 наукових праць, а ще відомим експертом із конституційного права. Будучи заступником голови комітету Верховної Ради України з питань правової політики, головою підкомітету з питань політичної реформи та конституційного права, 16 жовтня 2019 року Верховною Радою України призначена ще й постійним представником ВРУ в Конституційному Суді України. З того моменту вся юридична громадськість отримала можливість знати про КСУ практично все. Зазначимо, що саме О. Совгиря раніше попереджала про майбутню «конституційну кризу», про загострення відносин між гілками влади, про негативні наслідки втрати довіри до окремих суддів КСУ, зокрема голови КСУ О. Тупицького. Будучи відвертою і принциповою у своїй діяльності, вона неодноразово доводила помилковість деяких політичних рішень, окремих думок та позицій представників різних гілок влади. З нашого погляду, Ольга Совгиря представляє новий тип державного діяча, що володіє міцними знаннями та сміливістю проводити в життя послідовні державні рішення, і цим вкотре доводить істину, що не місце прикрашає людину, а людина місце.
  4. Юрій ШЕМШУЧЕНКО, відомий вчений-юрист, академік НАН України, багаторічний директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького. Незважаючи на свій поважний вік, він продовжує успішно керувати провідним українським науковим закладом. Під його керівництвом і за активної безпосередньої участі в поточному році в інституті відбулася численна кількість наукових та просвітницьких заходів, а випущені за участі Ю. Шемшеченка видання увійдуть у золоту скарбницю знань та правової просвіти. В нього сьогодні вчаться творити й просто ефективно працювати всі відомі державні політики, вчені-юристи, судді і юристи-практики. Юрій Шемшученко — унікальна людина, яку знають як у нашій державі, так і далеко за її межами. Крім юридичних наукових творів йога авторству належать численні публіцистичні видання, художні твори. Своєю енергією він заряджає колектив інституту вже багато років. Коло його наукових праць сягає близько тисячі назв, але чи не головними в цьому переліку є шести томна «Юридична енциклопедія» з майже однією тисячею авторів та дво томна «Українська дипломатична енциклопедія», що побачила світ у минулому році.

Фундаментальні правові видання року

Відверто скажемо, 2020 рік був провальним у видавничій діяльності, небагатим на нові теми, нових авторів, нові публікації. Проте все ж є видання вагомість, ґрунтовність і глибина яких заслуговує на увагу, й не лише фахового середовища. Наші експерти проаналізували понад сотню різних видань, які представляли всі куточки країни. З-поміж них найбільш цінними й визначальними є наступні праці, які побачили світ у цьому році:

  1. 1. Право і прогрес: запити громадянського суспільства, автори —Наталія Онищенко, Світлана Бобровник, Тетяна Подорожна, Лариса Макаренко та інші. 2020. Видавництво «Наукова думка». 368 стор.
  2. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правпорушення, автори — Сергій Пєтков, Надія Армаш та інші. 2020, Видавництво «Юрінком Інтер». 792 стор.
  3. Аграрне рейдерство як чинник порушення права приватної власності та права здійснення господарської діяльності в Україні, автори — Дар’я Піддубна, Віктор Бесчастний. — 2020. Видавництво «Дакор». 608 стор.
  4. Визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних комерційних арбітражів, автор — Вячеслав Комаров. — 2020. Видавництво «Право». 668 стор.
  5. Субсидіарна відповідальність кінцевих бенефіціарних власників (засновників, учасників, акціонерів) і посадових осіб за зобов’язаннями юридичної особи – боржника: проблеми теорії і практики реалізації доктрини зняття корпоративної вуалі, автор — Віталій Махінчук. — 2020. Видавництво «Юрінком Інтер». 280 стор.

Таким є правничий рейтинг 2020 року, події якого були суперечливими, несподіваними і водночас обнадійливими. Додамо, що підготовлений він Центром системних правових досліджень та експертною групою науковців і практиків, що діє при редакції ЮВУ.

Залиште коментар