Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю кільком кримським журналістам напередодні міжнародного саміту “Кримська платформа”

0 0

Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю кільком кримським журналістам напередодні міжнародного саміту “Кримська платформа”, який відбудеться в Києві 23 серпня.

У саміті візьмуть участь представники 30 країн з 100, які не підтримали анексію Криму Росією в 2014 році під час голосування по відповідній резолюції в ООН. Спільно вони будуть шукати рішення по деокупацію півострова і створення міжнародного тиску на Росію.


Розмова з журналістами про проблеми Криму відбувся на острові Зміїний в Чорному морі. В цей час тут проходили військові навчання морських піхотинців і групи спеціального призначення за підтримки авіації і надводних сил України. Цей острів відділяє від узбережжя Криму всього 300 кілометрів.

Острів Зміїний в Чорному морі
Острів Зміїний в Чорному морі

Анастасія Рінгіс: На острові Зміїний, де ми зараз знаходимося, проходять навчання української армії. Ми вже багато чули про реформи армії, яким ви бачите розвиток військово-морських сил України?

– “Кримська платформа” частково буде зачіпати і  питання розблокування  Чорноморського та Азовського узбережжя. Це не менш важливо, над цим потрібно працювати. І ми працюємо. Відносно нашого військово-морського флоту, зараз у нас є три етапи. До 2035 року – будівництво потужного флоту. І ми готові розблокувати Чорноморський регіон. Будуть корвети, будуть військові катери, будуть невеликі підводні човни, а також військово-морські бази. Перша буде будуватися в Бердянську. Тут, я скажу вам відверто, моя ідея полягає в підтримці цього проекту з боку Європейського союзу, Великобританії, Сполучених Штатів. У мене запланована зустріч з президентом Сполучених Штатів, і ця тема буде частиною цієї зустрічі, а ще одна тема, до речі, – “Кримська платформа”.

 

Севгіль Мусаєва: 30 країн з 100 підтримали створення “Кримської платформи”. Це задовільний результат для України? І що б ви особисто розцінювали як хороший результат?

– Я вважаю, що сьогодні це більше, ніж просто результат. Але сказати, чи буде це значною або невеликою перемогою, сьогодні складно. Давайте почекаємо, поки лідери всіх цих країн приїдуть. По-друге, давайте почекаємо, яким буде результат саміту. Якщо ми говоримо про Крим, ми всі повинні робити не просто щось, а все можливе, щоб це питання щонайменше обговорювалося.

Велика перемога – це підняти це питання, якого просто немає в [інформаційному] просторі. Ні, не існує ніяких 100, 200, 300 країн, а є насправді країни, які розуміють, що мова йде про порушення міжнародного права. Я вдячний кожній країні, яка не забуває про це, яка надає підтримку, але цього, як ви бачите, мало.

У 2019 на зустрічах з європейськими лідерами на різному рівні ніхто не хотів піднімати питання Криму. Всі співчували, все говорили: “Ми ніколи анексію не визнаємо”. З багатьма країнами, не дивлячись на це, весь цей період ми працювали, щоб ті чи інші європейські фірми, бізнес не приходили на територію Криму під прапорами інших держав і не вели там якусь діяльність, не відчиняли філії, які не починали партнерство з окупантами, анексувати Крим. Тобто робота проводилася дуже велика. Тому сьогодні “Кримська платформа” – це перша єдина інституційна майданчик, яка буде працювати не раз на рік, а щодня.

Що можна зробити? Потрібно щодня, як то кажуть, бити в дзвони. Для цього необхідно, щоб було місце, був дзвін і були руки. І необхідний магніт: професіонали, які будуть працювати щодня.

Валентина Самар: Я погоджуся з вами, пане президенте, що багато речей здаються неможливими тільки з тієї причини, що цього ніхто раніше не робив …

– Я хочу вам пояснити. Всі знають Олега Сенцова ( кримський кінорежисер і політв’язень, засуджений в Росії за тероризм і звільнений з обміну в 2019 році.  –  Прим. РС ). А хто знає Сервера Мустафаєва ( кримський журналіст, а нині політв’язень, координатор руху “Кримська солідарність”, засуджений на 14 років в Росії за звинуваченням у тероризмі.  –  Прим. РС )? Чи показують його кожен день по телевізору, хтось про це говорить? Чи є майданчики, на яких всі кричать: “Поверніть, будь ласка, Мустафаєва”? Ні.

Сервер Мустафаєв до арешту. Сімферополь, 23 грудня 2017 року
Сервер Мустафаєв до арешту. Сімферополь, 23 грудня 2017 року

Іншими словами, коли суспільство вибирає ту чи іншу людину, одного, двох, і починає говорити, коли телеканали, інформаційні канали, тобто всі ЗМІ, щодня піднімають питання однієї людини, цього достатньо, щоб світ дізнався про цю людину. Потім світ, який знає про нього, починає тиск. Всі ми знали про Сенцової. Я не був тоді ще президентом, але ми записували відеоролики для підтримки.

І в цьому теж – ідеологія “Кримської платформи”: щодня говорити про теми, про які суспільство або не знає, або не встигає займатися цим, тому що є і робота, і відпочинок. Іншими словами, я маю на увазі, що кожну тему потрібно загострювати, актуалізувати, і бити в той дзвін, про який я розповів.

“Санкції повинні бити по руках саме тих людей, які своїми руками забирають чуже”

Севгіль Мусаєва: Мені сподобалося порівняння Криму з авіаносцем. Мілітаризація і people replacement, як це називається на мові міжнародного гуманітарного права, тобто заміщення одного населення іншим. Чи можете ви розповісти трохи про це?

– У нас дуже багато даних, особливо про підготовку до “Захід-2021”  (спільні російсько-білоруські військові навчання,  заплановані  на вересень 2021 для відпрацювання сценарію дій на випадок розгортання агресії проти  ” союзної держави “.  –  Прим. РС). Ми бачимо, яке там посилення: посилення техніки, військового контингенту. І ми розуміємо, що відбувається, розуміємо, що повільного виведення [військ] не буде. І я думаю, що все максимально буде зроблено так, щоб всі введені війська там залишилися. Але все це, вибачте, повинно щось є, щось пити, як-то жити. Тому в будь-якому випадку місцеве населення буде перетворюватися в обслуговуючий персонал. Більше нічого там не буде. Це не просто слово – “авіаносець”. Ми бачимо, що відбувається, скільки кораблів, скільки військових катерів, скільки важкої техніки, скільки всього там зараз знаходиться. Ми знаємо про плани Росії збільшити Чорноморський флот. У нас є докладна інформація про це.

Севгіль Мусаєва: Як реагують на це західні партнери? Адже це створює небезпечну ситуацію в Чорноморському басейні.

Підніматиметься питання в цілому про мілітаризацію Криму

– Саме з цієї причини ми вже зараз розуміємо, що всі ініціативи щодо Чорноморського басейну повинні йти від нас. Тому що ми активніші в цьому напрямку. Реагують позитивно, підтримуючи наші ініціативи. Тому що у кожного з лідерів тієї або іншої країни є своя держава і свої проблеми. І тоді ви показуєте їм: ось це проблема, і вона стосується не тільки України. Завтра буде заблокований Чорноморський регіон, і все це буде впливати не тільки на Азовський і Чорноморський регіони, але і на Середземномор’ї, а також на Дунай, який об’єднує десять європейських країн.

Є стурбованість. Крім цього, є пропозиції щодо оборонних об’єднань. Якщо Україна поки не в НАТО, це не означає, що у нас не буде двосторонніх оборонних домовленостей зі Сполученими Штатами або державами, присутніми в Чорноморському регіоні.

Під час інтерв'ю з президентом України
Під час інтерв’ю з президентом України

Анна Андрієвська: Вже є  заяви  про побоювання щодо можливого розміщення в Криму Росією ядерної зброї. Чи може Україна впливати, як мінімум, фіксувати такі речі? Чи буде це питання обговорюватися в рамках “Кримської платформи”, щоб разом з партнерами здійснювати моніторинг і відповідно реагувати?

– Ми поки тільки маємо документи. Більше інформації у нас немає. Коли у нас з’являються документи будь-якого характеру, з яких ясно, що це несе загрозу нашим територіям, ми завжди говоримо про це з нашими партнерами. Ми завжди ділимося такими документами. А під час “Кримської платформи” буде підніматися питання в цілому про мілітаризацію Криму, а не тільки про можливе розміщення там ядерної зброї. Це питання буде обговорюватися.

Анна Андрієвська: Можливо, є сенс вводити окремі санкції за політичні репресії в Криму? Вони стають все більш масовими, людей, яких в Криму арештовують і судять за політичними мотивами російські спецслужби, потім катують у в’язницях. Як ще можна впливати на це, крім як санкціями?

– Я по-різному ставлюся до санкцій. Я вважаю, що Україна повинна вводити санкції там, де вони мають реальний вплив. Має сенс також звертатися до країн, які своїми санкціями реально впливають на той чи інший бізнес, на нерухомість людей, про яких ви говорите, на їх рахунки за кордоном. В цьому є сенс. Всі інші санкції в більшій чи меншій мірі політичні. Але в цілому санкції повинні, скажімо так, бити по руках саме тих людей, які своїми руками забирають щось чуже. Тому ми вводимо такі санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони, щоб саме таким людям, які працюють проти державності, проти суверенітету, жити було не комфортно.

 

Є держави – Сполучені Штати Америки, Німеччина, Франція, Великобританія – які можуть своїми санкціями реально рішуче діяти проти тих чи інших чиновників Російської Федерації або тимчасових чиновників Криму, у яких є щось за кордоном. Ми з ними працюємо над тим, щоб вони вводили такі санкції. Така санкційні політика працює. А якщо ми щодня, наприклад, рішенням Ради національної безпеки і оборони України, будемо вводити санкції проти тих чи інших тимчасових керівників, то вони ніяк не вплинуть на цих людей, і цим, я вважаю, ми діскредетіруем наш орган – Рада національної безпеки і оборони . Ми вводили кримські санкції. Хоча, чесно кажучи, я бачу це так: “Ну, ввели? – Ввели”. Показали, що у нас є спільна позиція з іншими країнами.

“Президент Російської Федерації спокійно може повернути нам наших полонених”

Анна Андрієвська: Пане президенте, питання про політв’язнів. Нещодавно дружина мого колеги, Владислава Єсипенко, відправленого на закінчення в Криму за те, що він займався журналістикою,  зверталася до вас  з проханням допомогти поверненню чоловіка додому. Того ж чекають і інші політв’язні, майже сотня кримських мусульман, кримських татар, яких теж посадили за політичними мотивами. На якому етапі перебуває сьогодні процес повернення українських кримських політв’язнів? Чи формуються списки? Хто в них внесено?

Владислав Єсипенко в суді. Сімферополь, 15 июля 2021 року
Владислав Єсипенко в суді. Сімферополь, 15 июля 2021 року

– Все списки складені завдяки роботі нашого омбудсмена. Я не знаю, чи є крім питання складання цих списків, якісь реально дієві кроки. На сьогодні я не бачу іншого виходу, крім як прямі переговори з президентом Росії про кримських ув’язнених. Я вважаю, що інші варіанти повинні напрацьовуватиметься саме в рамках “Кримської платформи”. Питання політв’язнів – сьогодні важливе питання. Але він повністю загальмувався. Повірте, у мене є список питань, які я промовляю в будь-якому форматі зустрічей з усіма лідерами: робоча, державна, офіційна. Питання кримчан я завжди піднімаю.

Анна Андрієвська: Чому немає руху по цьому питанню? Хто цей процес гальмує?

Коли ми говоримо про деокупацію українських територій, ми говоримо про Луганській, Донецькій областях та Криму

– Я думаю, ви знаєте, хто гальмує кримське питання – Росія. Тому що російська влада об’єднують тему політв’язнів з окупацією Криму. Для них вони не політв’язні, тому що “окупації Криму не було”. Тому це дуже складне питання. Ми можемо говорити про обмін і ми складали списки. Але в Росії відокремлюють прізвища тих, хто знаходиться в ОРДЛО ( окремі райони Донецької і Луганської областей України, які не контрольовані Києвом  –  Прім.РС ), і списки наших хлопців, які знаходяться в ув’язненні в Криму або на території Росії. Ми об’єднували ці списки і говорили про те, що ми вважаємо, що питання обміну всіх на всіх включає і кримчан.

Але, повторюся, не тільки Росія, але й інші держави не хочуть піднімати питання Криму та об’єднувати питання деокупацію українських територій. Тому, коли ми з вами говоримо про деокупацію українських територій, ми говоримо про Луганській, Донецькій областях та Криму. А коли ми говоримо про деокупацію з європейськими лідерами, з тими з них, хто може щось вирішувати і не визнають анексію Криму, то в словосполучення “деоккупація українських територій” вони закладають зміст “Донецька і Луганська області”. Я це спостерігаю. Я можу помилятися, і мільйон раз кажу: “Спасибі всім лідерам, які підтримують Україну”. Кажу, щоб ніхто, не дай бог, не образився.

Анна Андрієвська: І все ж я повторю своє питання: чи всі, на ваш погляд, зробили українська влада і ви особисто для повернення політв’язнів додому?

– Ні не все. Ми будемо робити більше. Але не так багато дверей, відкривши які, можна витягнути наших людей. І кроків не дуже багато. Я, наприклад, не розумію, чому на рівні європейських судів багато років ми працювали дуже слабо з точки зору повернення наших полонених. Я вважаю, що в цьому сенсі вкрай мало було зроблено. І дуже мало офіційних заяв я чую про те, щоб лідери тих чи інших країн, які нас підтримують, інтенсивно працювали і чинили тиск на президента Росії. Президент Російської Федерації сьогодні може спокійно повернути нам наших полонених, навіть якщо він не вважає, що вони політв’язні. Ми готові і до обмінам і будь-яких кроків, щоб повернути наших кримчан.

Севгіль Мусаєва: В цьому питанні дуже багато залежить від російської сторони, і ми це прекрасно розуміємо. Але те, що може робити Україна як держава – це турбуватися про родичів, про дітей політв’язнів. У Криму існує ініціатива “Бизим балалар” ( “Наші діти”), яка об’єднує сім’ї політв’язнів і займається їх дітьми, оскільки їх батьки зараз в тюрмах. Спочатку там було 64 дитини, зараз їх 190, і тридцяти з них потрібна особлива допомога. Я знаю, що гроші для них збирають усім миром. Чи може держава створити механізм підтримки родичів і дітей політв’язнів?

– Я впевнений, що ми можемо створити механізм. Якби я знав всі питання, всі проблеми, які є у кримчан, то я б мав на них відповіді. Коли існувала проблема, наприклад, вищої освіти, ми створили можливість надходження без будь-яких іспитів дітям з тимчасово окупованих територій, включно з Кримом. І зараз я кажу: будь ласка, приїжджайте в наші університети. Далі була проблема з житлом для кримських татар. Ми виконали, я вважаю, те, що обіцяли. Мені тоді сказали, що терміново потрібно побудувати 500 будинків або квартир для кримських татар. Цю програму ми почали з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом у Херсонській і Миколаївській областях, частина квартир буде будується в Києві. Ініціативи з надання допомоги 190 дітям ми теж готові допомогти. Надайте, будь ласка, нам всі деталі.

Мілена Амеді: Нещодавно був прийнятий закон про коррених народи. І в Криму мене попросили запитати вас, як цей закон вплине на людей, що живуть там, на деокупацію півострова?

З Україною в Крим повернеться життя

– Я вважаю, що саме такі кроки допомагають підтримувати Крим і контакти з кримської територією, з людьми. Я вважаю, що це об’єднує людей, які там живуть, які розуміють, що це їх земля, і про це не просто говорить президент, а прийнятий вже закон. Тому такі кроки важливі, щоб не розпався кістяк з людей, які вважають Крим своєю землею і частиною України. Адже на противагу цьому тимчасова місцева влада і Російська Федерація роблять все для того, щоб прокреслити кордон в кримському суспільстві, щоб розділити людей. Це зрозуміло. А ми повинні, навпаки, робити все для того, щоб люди в Криму розуміли, що тільки в Україні Крим буде щасливим.

Цей закон не дає людям, які в Криму живуть, ні продуктів харчування, ні квартир, ні якихось ще благ і тому подібного. Цей закон говорить про те, що це їхня земля. Вони в Криму не переселенці, а ця земля – ​​їх. І коли ця людина йде по вулиці, він йде по своїй вулиці. А навпроти йде громадянин Російської Федерації, і саме він турист і гість на його землі. Це важливо розуміти. Як це вплине – ну, подивимося як це вплине.

Севгіль Мусаєва: Тобто, території ми відвоювати, припустимо, зможемо, а як відвоювати свідомість людей? Наскільки ця політика буде системною?

– Я вважаю, що найскладніше – це відвоювати. Мені здається, що з Кримом проблема саме в тому, щоб відбулася деоккупація території. Чому? Хтось недавно в Росії після мого інтерв’ю  відреагував , розповівши про смак піщаних рапанів, що це було “в радянські часи”. Я, до речі, не був в радянські часи в Криму. Тоді це було дорого. Моя родина не могла собі цього дозволити. Я вперше приїхав до Криму зі своєю майбутньою дружиною, нам було по 18 років. І тоді кримчани вважали себе кримчанами. Тобто, питання про те, що вони вважали себе росіянами, не було. Кримські татари завжди вважали, що вони кримські татари, і вони в Україні.

На інформаційному полі з кримчанами давно працювала Російська Федерація: і паспортизація, і телевізор, і люди, які туди приїжджали, тощо. Була проблема, наприклад, з приїжджали зірками, я це по пам’ятаю ще по часам “Кварталу”, ми були єдиними українськими зірками, а все решта – це були російські зірки. Але вони завжди говорили: “Дуже приємно бувати у вас в Криму”. Тому повернення на ментальному рівні – це моє відчуття, – я не думаю, що це дуже складно. Тому що мені здається, що і зараз там розуміють, що сталося.

Місцеві люди, кримчани, побачили, що буде без України. Російські приїжджають туди, як в гості. Жителі Криму розуміють, у що це перетворюється. Тому ніяких змін, я впевнений, на ментальному рівні робити не доведеться. З радістю приймають українську владу в Криму. З радістю, повірте мені. Навіть ті, хто в душі із позначкою жовтеням, і вони будуть радіти. Тому що з Україною в Крим повернеться життя. Я впевнений в цьому.

Залиште коментар