Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду

0 8

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила ВП ВС, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ВП ВС.

Суди попередніх інстанцій встановили, що банк та позивач уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику валютний кредит. На забезпечення виконання умов цього договору сторони уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира, належна позивачу. Спір виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій банку і приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на квартиру за банком та стосується перевірки законності дій іпотекодержателя з дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВП ВС зазначила, що позов до нотаріуса має розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав є похідними від спору щодо такого майна, як передбачено у ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України. Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21‑41а16 та ВП ВС від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18, на які й посилається позивач, а також у постановах ВП ВС від 22 серпня 2018 року у справі № 14-275цс18 і від 7 листопада 2018 року у справі № 11‑961апп18, підстав відступати від яких не вбачається.

Наведені в касаційній скарзі позивача доводи про порушення судами норм процесуального права під час вирішення питання про закриття провадження у справі та помилковість висновку щодо належності предметної юрисдикції спору адміністративному суду є обґрунтованими.

У цьому випадку спірні правовідносини пов’язані із реєстрацією майнових прав, що виникли на підставі договірних відносин між позивачем та третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог, безпосередньо впливають на цивільні права вказаних суб’єктів щодо нерухомого майна, а вимоги до приватного нотаріуса є похідними з цивільних правовідносин.

ВП ВС відступила від викладеного у постановах ВСУ від 25 квітня 2017 року у справі № 21‑3197а16 та ВП ВС від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17 правового висновку про те, що оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки, має розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір про право відсутній.

При розгляді цієї справи суду першої інстанції необхідно врахувати правові висновки в аналогічних правовідносинах, викладені у постанові ВП ВС від 18 вересня 2018 року у справі № 11-404апп18 щодо суб’єктного складу справи, у якій вказано, що належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.

Джерело: https://supreme.court.gov.ua

Залиште коментар