Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

Хто ж таки не захотів запропонованої суддями зустрічі: Президент України чи його Секретаріат?

17

Як відомо, судді неодноразово запрошували Президента України на зустрічі для обговорення актуальних проблем здійснення правосуддя, розв’язання яких належить до повноважень Глави держави та органів судової влади. Віктор Ющенко багаторазово висловлювався за доцільність таких зустрічей із представниками суддівського корпусу, зокрема його участі у роботі Ради суддів України.

З огляду на це Голова Верховного Суду України Василь Онопенко та голова Ради суддів України Петро Пилипчук однозначно підтримали ініціативу Президента щодо проведення 4 березня 2009 року зустрічі з представниками суддівського корпусу для обговорення питань, пов’язаних з подальшим проведенням судової реформи в Україні. Спеціально для такої зустрічі на цей день було перенесено засідання Ради суддів України – вищого органу суддівського самоврядування, до складу якої входять представники судів усіх видів та рівнів – загальних, адміністративних, господарських, а також Верховного Суду України.

Про таке засідання, що передбачено розпочати о 10 годині 30 хвилин у приміщенні Верховного Суду України, Голова Верховного Суду і голова Ради суддів України ще 27 лютого 2009 року повідомили Президента України, запросивши Главу держави до участі в ньому.

Проте, як стало відомо в понеділок 2 березня, Секретаріат Президента розробив власний сценарій “спілкування з суддями” у цей же день і час, призначивши у Секретаріаті “нараду з питань реалізації судової реформи в Україні”, яку з представниками судової влади (зокрема, Головою Верховного Суду України, головою Ради суддів України, головами апеляційних судів) проводитиме Президент України Віктор Ющенко. Повідомляючи листом Голову Верховного Суду України про цей захід, Глава Секретаріату Президента Віктор Балога просить його “підготуватися до виступу” на цій нараді та надати пропозиції “щодо шляхів вирішення нагальних питань реформування судової гілки влади”.

Голова Верховного Суду Василь Онопенко вважає такий підхід до організації співпраці Глави держави і судової влади вкрай неконструктивним і юридично неприйнятним як за формою, так і за способом. У призначенні таким чином вказаної наради вбачаються порушення конституційного принципу поділу державної влади, відвертий вияв неповаги до суддів як носіїв судової влади, ігнорування правових засад діяльності судів. З урахуванням зазначених обставин це можна розцінити як певну провокацію, спрямовану на створення штучного протистояння між Главою держави та судовою владою.

Слід зазначити, що Конституція чітко визначає повноваження Президента України, якому суди та судді не підпорядковані і не підзвітні. Саме на такій правовій основі мають базуватися взаємовідносини Глави держави і суб’єктів судової влади.

Виходячи з конституційних засад діяльності державної влади, Президент України, а тим більше працівники його Секретаріату, не вправі призначати суддям наради. Це повною мірою стосується усіх органів державної влади, зокрема й органів виконавчої влади. За такого підходу Голова Верховного Суду через свого керівника апарату мав би періодично скликати у себе наради з головами обласних державних адміністрацій, наприклад, з питань забезпечення діяльності судів.

На переконання Василя Онопенка, призначення зазначеної наради є неприпустимим у державі, яка вважає себе правовою, негативно впливає на міжнародний імідж України, принижує статус як Глави держави, так і суддів.

“Для нас, – зазначає Голова Верховного Суду, – зрештою, не важливо, де саме мають відбуватися заходи за участю суддів, присвячені розв’язанню актуальних проблем правосуддя. Але принциповими є два моменти: по-перше, це має робитися в межах повноважень учасників таких заходів та з дотриманням законодавчих положень щодо статусу суддів; по-друге, ці заходи мають насправді бути зумовлені вболіванням за стан справ у сфері правосуддя. І ще одне – вважаю неприпустимим “використання” певними ділками від політики суддів для “освячення” авантюрних законопроектів чи як “масовки” у їхніх дійствах, які не мають нічого спільного ні з вирішенням реальних проблем судочинства, ні з проведенням справжньої судової реформи”.

Украй некоректним і таким, що виходить за межі ділової пристойності, Василь Онопенко вважає “приписи” державного службовця, повноваження якого обмежуються забезпеченням діяльності Глави держави, керівникам судових органів та органів суддівського самоврядування “підготуватися до виступу” на нараді. Що стосується таких самих приписів про надання пропозицій “щодо шляхів вирішення нагальних питань реформування судової гілки влади” (щоправда, невідомо кому – Президентові чи Главі його Секретаріату), то варто нагадати, що лише за два останні роки Верховним Судом України розроблено і направлено різним суб’єктам законодавчої ініціативи (переважну більшість – Президенту України) понад 20 законопроектів з найактуальніших питань судочинства. На превеликий жаль, майже всі вони до сьогодні нереалізовані. Це свідчить про непотрібність пропозицій найвищого судового органу, який не є суб’єктом законодавчої ініціативи, а тому для вдосконалення законодавчого регулювання судочинства вимушений “надавати пропозиції”, які, як потім з’ясовується, нікому не треба.

Василь Онопенко також наголосив на тому, що судді завжди виявляли готовність до конструктивної співпраці з усіма, від кого залежить забезпечення діяльності судів, стан правосуддя, проведення судової реформи. У межах своїх повноважень і можливостей робитимуть це й надалі.

Комментарии