Юрінком Інтер
“Юрiнком Iнтер” – провiдне українське видавництво, що забезпечує юридичною лiтературою, журнальними виданнями правоохороннi, судовi та правозахисні органи та організації, навчальнi заклади та науковi установи, а також юристiв, якi працюють в установах i органiзацiях та на пiдприємствах рiзних форм власностi.

ЗАЯВА ПРЕС-СЛУЖБИ ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ щодо статті О. Примаченко «Суддя відпущення і група підтримки»

14
У газеті «Дзеркало тижня» №9 (737) від 14-20 березня 2009 року надруковано статтю О. Примаченко «Суддя відпущення і група підтримки».

Попри повагу та довіру до такого шанованого видання, як «Дзеркало тижня», не можна не відзначити, що саме цей матеріал, розміщений на його шпальтах, дивує своєю однобічністю та вкрай одноманітним підбором фактичного матеріалу.

Жоден журналіст зі справді високим фаховим рівнем не дозволяє собі надавати публічно інформацію, не вивчивши протилежні точки зору з досліджуваної проблематики. Натомість стаття О. Примаченко побудована виключно на необґрунтований та недолугих звинуваченнях Голови Вищого адміністративного суду України Олександра Пасенюка.

Прикро, що матеріал на таку актуальну сьогодні тему, як кадровий підбір суддів в Україні, вийшов в обмеженому фактами, необ’єктивному та спотвореному вигляді.

Оскільки журналіст видання не звернулася за коментарем до Голови ВАСУ О. Пасенюка з цього приводу, що призвело до необ’єктивної подачі матеріалу, прес-служба Вищого адміністративного суду України вважає за потрібне надати деякі роз’яснення для читачів газети для того, щоб вони мали більш повне уявлення про ситуацію, що склалася, могли об’єктивно оцінити факти і послідовно простежити за розвитком подій.

У статті Голові ВАСУ О. Пасенюку закидається те, що саме він «породив знаменитого тепер на всю Україну любителя «колядок», тоді як до початку роботи І.Зварича у Львівському апеляційному адміністративному суді він понад 15 років пропрацював суддею. За роки роботи щодо І. Зварича не було порушено жодних дисциплінарних проваджень, він також позитивно характеризувався керівництвом Апеляційного суду Львівської області, до якого був обраний безстроково у 2005 році. Не варто забувати, що до адміністративного суду кандидатуру І.С.Зварича на посаду судді адміністративного суду рекомендовано саме керівництвом Апеляційного суду Львівської області. Безумовно, під час обрання суддею адмінсуду та призначення на посаду голови суду в першу чергу цікавить думка керівника того суду, де кандидат працював раніше.

Керівництво Вищого адміністративного суду України, судді та працівники системи адміністративних судів так само болісно, як і вся судова гілка влади, керівництво держави, громадяни України переживають ситуацію зі І.Зваричем. Саме судді адміністративних судів перші почали говорити про необхідність самоочищення в судовій владі. Безумовно, ситуація, що склалася, має стати каталізатором докорінних змін у системі кадрового підбору суддів. Але випадок зі Зваричем І.С. в жодному разі не дає права висувати голослівні звинувачення, некоректно висловлюватися по відношенню до всіх представників системи адміністративних судів та судової гілки влади загалом. Ця ситуація не повинна стати інструментом досягнення «дешевих» рейтингів для ЗМІ, адже саме на четверту владу покладено складний, але почесний обов’язок – залишатися на варті дотримання основоположних суспільних цінностей.

Звинувачення Голови ВАСУ у появі в суддівських лавах корупціонера є некоректним та неприпустимим не лише особисто для О. Пасенюка, а й для всіх посадових осіб, які прямо чи опосередковано відповідно до покладених на них службових обов’язків мали певне відношення до обрання І.Зварича на посаду судді та призначення на адмінпосаду.

Дивує також, що автор статті попри властиву їй прискіпливість забула повідомити читачам про те, що проект Постанови Верховної Ради України 08.02.2006 № 9057 «Про обрання суддів», якою було обрано і Зварича І.С. на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду внесено «народними депутатами України – членами Комітету Верховної Ради України з питань правової політики В.Онопенком та іншими». Керуючись логікою автора матеріалу, через цей факт у створенні можливості для І.Зварича здійснювати неприпустимі корупційні діяння доцільно було б пред’являти звинувачення також і теперішньому Голові Верховного Суду України В. Онопенку… Звісно, це такий самий нонсенс, що і звинувачувати у цьому Голову ВАСУ О. Пасенюка.

На  жаль, факти корупції трапляються в органах державної влади України, у тому числі і в судових органах. Подолання цієї проблеми – одне з першочергових завдань, які слід розв’язувати під час реформування судової системи. Не менш важливим також є питання підбору кадрів. І засоби масової інформації не в останню чергу можуть надати допомогу в правильному вирішенні цих проблемних питань з їх всебічним вивченням, але без пошуку крайнього там, де його немає…

Щодо повернення Секретаріатом Президента України матеріалів подання О. Пасенюка про призначення на адміністративні посади (у т.ч. і про призначення Зварича І.С. на посаду голови Львівського апеляційного адмінсуду) через «виявлення обставини, які унеможливлюють такі призначення», та повторного їх подання, то такі факти дійсно мали місце, але прикро, що автор статті не поцікавилася правовим підґрунтям цих подій.

Вважаємо за потрібне роз’яснити, що відповідно до Указу Президента України від 10.12.2003№ 1425/2003 «Про Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад», який діяв на момент першого внесення подання (редакція від 29.03.2004), підстав для повернення матеріалів подання через «виявлення обставини, які унеможливлюють такі призначення» не було, адже тоді Секретаріат Президента не мав повноважень щодо додаткової перевірки кандидатів на адмінпосади, тож відмова була неаргументованою, а відтак незрозумілою. Саме тому вдруге аналогічне подання було внесено Головою ВАСУ вже після внесення змін до зазначеного Указу (редакція від 11.09.2006), якими Секретаріату Президента було надано право проведення спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на адміністративні посади в судах, з метою з’ясувати, чи дійсно були підстави повертати матеріали подань першого разу і чи дійсно були обставини, які унеможливлюють призначення І. Зварича на адмінпосаду. З урахуванням того, що І.Зварича без зволікань було призначено на посаду голови суду, жодних таких обставин на той момент виявлено не було.

Незрозумілим залишається, яким чином потрапила до автора статті переписка Вищого адміністративного суду України з Президентом України, Секретаріатом Президента України та Радою суддів адміністративних судів України, та з яких підстав ці документи прокоментовано у негативному світлі, що призвело до спотворення реальних фактів.

Автор статті дуже слушно зауважила, що «голова ВС — не голова колгоспу, який усім керує, відповідно — за всіх і все відповідає», чому ж  вона не зметикувала, що і Голова Вищого адміністративного суду України не може і не повинен відповідати за всіх суддів системи адміністративних судів, які, до речі, у переважній більшості – вихованці загальних судів та судів господарської юрисдикції? Як відомо, системі адміністративних судів України лише кілька років, в її лавах тільки-но почали виховувати власні кадри, більшість же суддів адміністративних судів – колишні судді загальних та господарських судів, керівництво яких надає рекомендації кандидатам та відповідно має нести за них відповідальність.

Ще більше непокоїть теза О. Примаченко про «креатуру президентського секретаріату, створену у протиприродній співдружності з верхівкою адмінсудів». На наш погляд, таке судження навряд чи можна назвати оціночним, а скоріше поверхневим, некваліфікованим і не гідним справжнього професійного журналіста.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись Законом України «Про інформацію», статтею 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», прес-служба Вищого адміністративного суду України звертається до керівництва редакції та наголошує на необхідності:

1. опублікувати заяву прес-служби ВАСУ в найближчому номері газети  «Дзеркало тижня» під заголовком «Спростування»;

2. принести публічні вибачення Голові Вищого адміністративного суду України Олександру Пасенюку за поширення про нього відомостей, що не відповідають дійсності та принижують його честь та гідність.

Комментарии