Господарське право

    ФОРС-МАЖОР - ЧИМ ПІДТВЕРДИТИ?

    Актуальною лишається проблема підтвердження форс-мажору, що перешкоджає виконанню договору і звільняє від відповідальності. Найбільше проблем виникає у судовій практиці.

    Сергій ТЕНЬКОВ

     

    Аналіз господарських договорів свідчить про поширеність посилань на висновки торгово-промислових палат (далі – ТПП) як доказ наявності форс-мажорних обставин. Предметом цієї публікації є звичайна «внутрішня» договірна практика, тобто договори між резидентами України без будь-якого іноземного елементу.


    Певні питання виникають після уважного вивчення Закону «Про торгово-промислові палати в Україні" (далі – Закон). Стаття 14 «Діяльність Торгово-промислової палати України» передбачає лише 2 випадки, коли ТПП мають право засвідчувати настання форс-мажорних обставин:

    • відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні;
    • відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників). 

     

    Можливість надання підтвердження форс-мажору для решти господарських договорів цією нормою не передбачена. Проте ст.3 «Цілі та завдання торгово-промислових палат» передбачає виконання інших завдань, передбачених статутом ТПП. Так само і ст.11 «Права торгово-промислових палат» передбачає можливість здійснення інших, тобто прямо не вказаних у Законі, повноважень, що не суперечать законодавству України. Цікаво, що з невідомих причин суди посилаються саме на ст.14 Закону, коли йдеться про підтвердження форс-мажору висновками ТПП, причому у випадках законом не передбачених.


    Договірна і судова практика пішла шляхом включення до «інших повноважень» і права ТПП підтверджувати форс-мажори у відносинах між резидентами України. Природно, якщо це передбачено статутом відповідної ТПП (ст.3 Закону). Варто зауважити, що деякі обласні ТПП не наділили себе такими повноваженнями і форс-мажорами не займаються.


    За практикою, що склалася, до так званого форс-мажору, зазвичай, відносять положення ст.617 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), що передбачає підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.


    Натомість, у ст.218 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) вищенаведений перелік застосовується не до випадку, а до непереборної сили. Подібне свідчить про відсутність чіткої правової доктрини з цього питання. Ситуація ускладнюється тим, що ані ЦКУ, ані ГКУ такого поняття, як форс-мажор не передбачають взагалі. Саме ж тлумачення поняття непереборної сили різниться у різних законодавчих актах.


    Відповідно виникають проблеми з доказуванням форс-мажору в суді.


    З огляду на вищевикладене значний інтерес становить постанова Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) від 24.05.2011 р. у справі № 11/85. Предметом судового розгляду став позов про стягнення штрафу у зв'язку з недопоставкою позивачу цукрового буряку. При цьому, господарський суд дійшов висновку, що відповідач має бути звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки ним належним чином доведено, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності і ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Натомість, апеляційний суд з цим не погодився і зазначив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин.


    Суд послався на висновок ТПП, де зазначено, що на підставі наданих відповідачем документів (довідки обласного центру з гідрометеорології та акта обстеження посівів цукрових буряків, затвердженого управлінням агропромислового розвитку районної державної адміністрації, несприятливі погодні умови, що спричинили пошкодження сільськогосподарських культур, є форс-мажорними обставинами.


    ВГСУ визнав, що чинним законодавством визначено виключний перелік органів, уповноважених підтверджувати такі факти. Висновок будь-якого іншого органу не є легітимним i не може бути використаний як підтвердження форс-мажорних обставин.


    Подібний висновок має важливе значення через те, що позивач намагався спростувати висновок ТПП у цій справі. Позивач надав суду такі документи: довідки управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, лист районної державної адміністрації, лист Українського гідрометеорологічного центру Міністерства надзвичайних ситуацій України, звіти про динаміку приросту цукрових буряків, довідку Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології, довідку Головного управління агропромислового комплексу обласної державної адміністрації, бухгалтерські довідки страхової компанії про те, що страхових випадків не було та відшкодувань не проводилось.


    Втім, ВГСУ дійшов висновку, що надані позивачем вищезгадані документи не є належними і допустимими доказами відсутності подій надзвичайного характеру, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції щодо існування форс-мажорних обставин, які спричинили пошкодження посівів сільськогосподарських культур.


    У цілому ж правова доктрина з цього питання потребує подальшої розробки з огляду на чинне законодавство.



    Теги: