Сергій Теньков Юридична аналітика

2016-05-19 13:19:03

«ПОДАТКОВИЙ ЛАНЦЮГ» ДЛЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ
не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування

Ухвала Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) від 19.01.2016 у справі № К/800/42180/14

Спеціалізованою податковою інспекцією (далі – Відповідач) була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, з питання дотримання ним вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ і з податку на прибуток підприємств.
Позивач звернувся до окружного адміністративного суду з позовом про скасування вищезгаданих податкових повідомлень. Постановою окружного адміністративного суду, яку залишено без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено, скасовано вказані податкові повідомлення – рішення.
Відповідач звернувся з касаційною скаргою про скасування зазначених судових рішень, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
ВАСУ розглянув касаційну скаргу і дійшов таких висновків.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також виконання договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.
На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.
Крім того, ВАСУ зазначив, що відсутність документального підтвердження сплати податків попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки ПКУ не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, на думку ВАСУ, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
На підставі вищенаведеного ВАСУ прийняв рішення про відхилення касаційної скарги податківців і залишення без змін попередніх судових рішень.

Ухвала ВАСУ від 27.01.2016 у справі №К/9991/23090/12

Державною податковою інспекцією (далі – Відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ, про що складено відповідний акт.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також порушення статей 203, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України по правочинах, здійснених позивачем, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», внаслідок чого завищено суму податкового кредиту у сумі 1067500,00грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено порядок проведення невиїзної перевірки, а висновки викладені відповідачем в акті - безпідставні.
ВАСУ розглянув касаційну скаргу відповідача і дійшов таких висновків.
Пункт 78.1 статті 78 ПКУ визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки. Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач направив письмові запити позивачу щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо показників, задекларованих у деклараціях з ПДВ, а саме:
- за грудень 2010 року - відповідь надано листом від 31.05.2011 № 52/5;
- за січень 2011 року - відповідь надано листом від 18.04.2011 № 41/04;
- за лютий 2011 року - відповідь надано листом від 22.04.2011 №46/04.
Втім, ВАСУ звертає увагу на те, що отримання податковим органом відповіді платника податків на запит не виключає можливості призначення позапланової перевірки у випадку недостатності наданих відомостей або у випадку якщо надана інформація не спростовує виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, та потребує подальшої перевірки.
Таким чином, у відповідача були наявні підстави, визначені ПКУ для проведення документальної позапланової перевірки.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту «Про проведення документальної невиїзної перевірки…» та щодо встановлення нікчемними правочинів позивача по ланцюгу до «вигодонабувача», ВАСУ звертає увагу на наступне.
Відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин. Отже, на думку ВАСУ, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Актом перевірки не проводяться коригування показників податкового обліку платника податку. Керівник контролюючого органу оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків. Висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій по складанню та включенню до актів перевірки будь-яких даних.
Таким чином, на думку ВАСУ, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
ВАСУ вирішив касаційні скарги відповідачів задовольнити і скасувати попередні судові рішення. Прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Ухвала ВАСУ від 16.02.2016 у справі №К/800/354/15

Позов мотивовано тим, що державна податкова інспекція (далі – Відповідач) безпідставно кваліфікувала, як фіктивні господарські операції з придбання позивачем послуг та незаконно позбавила позивача права на податкову вигоду за цими операціями.
Відхиляючи доводи відповідача як неспроможні, суди попередніх інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що Позивачем подано акти наданих послуг, податкові накладні, виписки з банківського рахунку. Оцінивши зазначені докази, суди дійшли висновку, що представлені позивачем первинні та інші документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг поставлених робіт, підтверджують дійсних рух активів у процесі виконання розглядуваних операцій та реальність змін майнового стану їх учасників.
У своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди не надали належної правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість дійсного руху активів по задекларованим ланцюгам постачання та підтверджують номінальний характер спірних операцій з метою одержання платником (позивачем у справі) бажаних податкових наслідків.
ВАСУ залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а попередні судові рішення без змін.

Сергій Теньков