Монографія присвячена комплексному дослідженню забезпечення прав учасників кримінального провадження під час застосування оцінних понять у кримінальному процесі України. В умовах динамічних соціальних трансформацій та зростання навантаження на систему кримінальної юстиції проблема правової визначеності та меж дискреції набуває особливої актуальності.
У роботі здійснено теоретико-правовий аналіз природи оцінних понять, розкрито їх філософські та доктринальні передумови, обґрунтовано авторське визначення цієї категорії та запропоновано оригінальну класифікацію. Досліджено особливості застосування оцінних понять судом, прокурором, органами досудового розслідування та стороною захисту, визначено межі їх тлумачення, проблеми колізій і прогалин.
Окрему увагу приділено конституційно-конформному підходу та практиці Європейського суду з прав людини як орієнтирам забезпечення балансу між дискрецією правозастосувача і гарантіями прав людини. На підставі аналізу національного та зарубіжного досвіду запропоновано напрями оптимізації застосування оцінних понять з метою посилення механізму захисту прав учасників кримінального провадження.
Монографія адресована науковцям, суддям, прокурорам, адвокатам, працівникам органів досудового розслідування, здобувачам юридичної освіти та всім, хто цікавиться проблемами сучасної кримінальної процесуальної доктрини.
