У монографії запропоновано й послідовно обґрунтовано концепцію форми адміністративного права. Вона подана як методологія аналізу правової форми через три зрозумілі опори — інваріанти, носії та рівні, що дозволяє не просто перелічувати елементи галузі, а показувати, як вони пов’язані між собою, що саме забезпечує їхню стійкість і за яких умов вони змінюються у правозастосуванні.
У центрі уваги перебувають норми, інституції, процедури, правові статуси, адміністративні зобов’язання та адміністративні акти, а також їхні взаємозв’язки у реальних режимах публічного адміністрування. Послідовно висвітлюються переходи від принципів до норм, процедур, рішень та їх перегляду з орієнтацією на практичну перевірюваність аргументації.
Представлено відтворюваний протокол морфологічного аналізу з внутрішніми тестами правової визначеності, пропорційності, недискримінації та якості мотивування і з зовнішньою компаративною перевіркою на матеріалі правопорядків Німеччини, Франції, Сполучених Штатів Америки та Польщі.
Морфологічні профілі форми показано як інструмент систематизації доктрини, вдосконалення законодавчої техніки й оптимізації інституційних конфігурацій, а також як засіб підвищення якості адміністративних рішень через чіткі критерії проєктування, перевірки та корекції.
Авторське бачення узгоджується з принципами верховенства права і належного врядування у їхній нормативній формалізації та операційному окресленні в орієнтирах програми SIGMA «Організації економічного співробітництва та розвитку» (OECD), а також із доктриною правової визначеності й легітимних очікувань, тестом пропорційності та процесуальними гарантіями участі й перегляду, що стабільно відтворюються у практиці Європейського суду з прав людини та в праві Європейського Союзу. У підсумку монографія пропонує цілісну модель, яка поєднує канонічну точність викладу з пояснювальною силою морфологічного аналізу і забезпечує практичну перевірюваність висновків у доктрині та правозастосуванні.
